5 жовтня черговим роком збагатилась доля небайдужого, знаного та шанованого у місті енергетиків пенсіонера – Почесного жителя Новодністровська Миколи Григоровича Шевчука, який є прикладом підтримки Збройних сил України.
Нагадаємо, що на початку повномаштабного вторгення, у березні 2022 року, Микола Григорович перерахував свої багаторічні заощадження на користь ЗСУ у розмірі 10 тис. $ і 100 тис. грн, а через декілька місяців вдруге зробив вагомий внесок на благодійний рахунок наших оборонців.
Пенсіонер 1939 року народження продовжує бути активним та небайдужим. Громада щиро здоровить нинішнього іменинника, бажає довгих років життя, благополуччя та добробуту, обов’язково діждати Перемогу України в доброму здоров’ї! Хай людська шана і підтримка будуть Вашими надійними супутниками, Миколо Григоровичу!
️А днями Почесний житель поділився власною поезією, присвяченою рідному місту та нашим полеглим Захисникам.

Я називаю моє місто раєм
Де ми колись трудились і росли,
Дітей–онуків народили, вчили,
Де є ліси і річка поруч, ГЕСи.
Де ми у спеку відпочиваємо
І гриби у лісі збираємо, і на зиму заготовляємо,
Де є лікарня, школи і садки.
У них діти ходять залюбки,
А їх батьки проводжають.
Дома цегельні і панельні, і жити в них приємно,
І магазини є багаті, шикарні і приємні.
Машин багато є, як не підвезуть – прикро.
Та попри це, у нас все є, можемо жити і радіти.
Але - проклята війна!
Дітей і внуків забирає,
Яким би жити і радіти,
Дітей родити і ростити,
Так жаль, що їх уже нема!
Зосталась їм на спомин Алея Слави –
За їхні подвиги воєнні, за героїзм на полі бою.
Так жаль, що їх уже нема.
Та вічна пам'ять у наших серцях,
Що вони тут народились, мужніли, трудились і вчились,
І полягли, захищаючи Батьківщину від зла.
Так жаль, що їх уже нема.
А ми зостаємся ще жити, творити.
Дітей й онуків на старість ростити,
Щоб місто жило, росло і цвіло ворогу на зло.
Бо ми є нескоренний, вільний, трудолюбивий народ -
І нас ворогам не покорить.