Укотре плакала під сонцем травнева днина, бо спільне українське горе продовжило свою смертельну ходу нашою землею…
29 травня Новодністровськ огорнув невимовний біль, гіркота навічної розлуки зі ще одним Героєм: у небесну вись злетів відважний син України, подолянин, для якого наше місто стало рідним, – Руслан Анатолійович Прус.
Після заупокійної служби у храмі Покрови Пресвятої Богородиці, яку здійснили протоієрей храму Тарас Раковецький та протоієрей духовного центру хоспіс церкви святого Пантелеймона Чернівецької Єпархії Юрій Проскурняк, міська площа зібрала справжнє велелюддя. Попрощатися з загиблим воїном разом із згорьованою родиною та новодністровцями приїхали викладачі Камʼянець-Подільського університету їм. І. Огієнка, де навчався Руслан і де працює дружина Тетяна, друзі, одногрупники, односельчани, однокласники з Хмельниччини.
– Болить… Болить, як ніколи, бо щоразу той біль наростає все більше, – розпочала своє прощальне слово міський голова Наталя Цимбалюк. – Ми втрачаємо найцінніше, бо клятий ворог забирає у нас найдорожче – наших героїв, наших захисників! А прощення за це не буде ніколи!
Сьогодні ми прощаємося зі справжнім захисником, патріотом, героєм, який свідомо пішов на війну, щоб захищати кожного з нас. Тепер він поповнив небесне військо, аби захищати нас із вами і нашу Україну з небес. За ці дні ми всі дізналися, яка це була гарна і щира людина! Справжня! Ми дякуємо родині за нашого героя. І пам’ятаємо, що він загинув замість нас. Ми у вічному боргу перед вами. Руслана дуже полюбили у нашому місті, його шанували побратими. Говорили, говоритимуть і пам’ятатимуть щирого, порядного, про якого ми читати поусюди в інтернеті.
На превеликий жаль, ідуть кращі... Хай Господь прийме його душу. А рідним дає сили жити і пам’ятати чудового сина, брата, чоловіка, батька, товариша, колегу і побратима. Хай крихітна донечка зростає у мирі – вона завжди буде донькою Героя!
Щиро розділяємо новодністровською громадою ваш біль, родино, подоляни.
Світла пам'ять нашому герою! Дякуємо, Руслане, за звитягу і відданість Батьківщині! – завершила свою прощальну промову Наталя Цимбалюк.
Поетеса Інна Гончар зачитала присвяту полеглому воїну:
Памʼяті Руслана Пруса
Слова зібралися у жмут…
Сльозами вквітчана дорога…
Ти мріяв визволить Бахмут,
Себе не вимріяв у Бога…
Ти був Вкраїни вірний син:
Найкращий, справжній і незламний,
Та мить на зламі двох хвилин
Зчесала віть твою, Руслане…
Ти йшов дорогами АТО,
Тоді й тепер — до Перемоги…
Не в змозі вибороть ніхто
Тебе в навічної дороги.
Тепер світитиме зоря
Тобі до самого аж неба!
В серцях лампадки не згорять —
Навічно памʼяттю про тебе!

26.05.2023

Яскравими квітами у молитві попрощалося місто крізь біль і сльози з молодим, відданим, справжнім і вірним сином своєї Батьківщини – непохитним у своєму прагненні захищати рідну землю старшим лейтенантом, заступником командира роти вогневої підтримки військової частини А7220, учасником АТО Русланом Анатолійовичем Прусом, котрий загинув 23 травня під час виконання бойового завдання на західній околиці Бахмута під час артилерійського обстрілу. Поховали Героя на Новодністровському кладовищі.
Вічна і світла тобі памʼять, наш воїне! Доземний уклін за відданість Україні!

ЩЕ ФОТО