У лютому далекого 1981 року в Новодністровську відбулась важлива подія – для блага гідробудівельників було введено в експлуатацію комплекс нової лікарні. З цього приводу відбувся урочистий мітинг, який мені, як тодішньому керівникові місцевої влади, пощастило відкрити, а з радісною подією жителів привітали секретар райкому партії Аркадій Олексійович Вакулович, начальник будови ДКГВ Володимир Михайлович Плотніков, начальник дільниці оздоблювальних робіт Лайзер Юткович Полюс, головний лікар лікарні Василь Михайлович Мігайчук.

Звучали слова вдячності на адресу будівельників, які своєчасно і з відмінною якістю спорудили цей дуже необхідний для людей об’єкт. Після урочистого моменту перерізання червоної стрічки, почесне право в якому здійснив завідуючий облздравом Іван Тадейович Пенішкевич, поріг нового медичного закладу переступили перші відвідувачі…

Для тих, чиїми руками розбудовувалась інфраструктура Новодністровська, теплим спогадом буде тема журналістського репортажу з назвою «Еще одна строка стройки» (газета № 1 від 01.01.81 р.). Подаємо цей матеріал у перекладі українською мовою, скорочено.

«Під час пуску любого об’єкта люди, хоча й відчувають велику втому, але збуджені й радісні. Саме такі відчуття були в останні дні перед комісійною оцінкою побудованого лікарняного корпусу. А чому б не радіти? Вчасно і з хорошою якістю муляри бригади Вівктор.Фед. Лєня виконали кладку трьох поверхів, а бригада штукатурів Віри Петрівни Бабич завершує складний об’єм робіт: багато приміщень, дрібні роботи, які вимагають великих затрат часу і зусиль праці. Але цей колектив майстрів із золотими руками ще ніколи не підводив! Бригади з оздоблення приступили до своїх робіт, коли до дати пуску залишалось обмаль часу.

Начальник дільниці Лайзер Полюс, який віддав будівельній галузі більше сорока років, зібрав тоді колектив і поставив завдання: „Потрібно не тільки встигнути, але й працювати з відмінною якістю, адже знаєте, який об’єкт здаємо“.

Щоб зрозуміти вимоги керівника щодо якості, прикладом може бути такий факт. Одного разу, незадовго до пуску, на черговому засіданні штабу Л. Ю. Полюс звернув увагу присутніх на вентиляційні короби та сантехнічні труби, які знаходились уздовж стіни в одному з приміщень. „Адже тут буде палата для хворих, уявіть, як їм буде лікуватись та щоразу бачити цю «естетику»?“. Незважаючи на непередбачені проєктом роботи, рішення прийняли відповідне: короби акуратно „зашити“ деревоплитою та пофарбувати в колір стін.

А як не згадувати про чисельні суботники, проведені на цьому об’єкті. Свої вихідні дні, свій вільний час віддавали люди, щоб наблизити термін введення в експлуатацію, щоб засяяло дзеркальною чистотою скло на вікнах, заблищали кабінети, холи, коридори.

Одночасно з будівництвом відбувались роботи з монтажу лікарняного обладнання. Головний лікар лікарні В. М. Мігайчук хоча й дуже втомленим, але задоволеним голосом говорить: „Наша лікарня забезпечена найсучаснішим обладнанням. Таким, яке мають першокласні лікарні великих міст. І це справді так: усім необхідним обладнані операційна, терапевтичне відділення, рентгенкабінет, кабінет фукціональної діагностики та фізіотерапевтичний, а в дитячому, пологовому, хірургії, крім того, встановлено відеотелефони. Невдовзі буде відкрито пологове відділення, вирішується питання кваліфікованих кадрів. Усього персонал складатиме 120 осіб, з яких 20 лікарів“».

Прикметно, що вже в березні того року в пологовому відділенні нововведеної лікарні народився перший малюк: ним стала Ліана Мандрійчук.

… Навіть через роки варто щиро подякувати кожному будівельнику – учаснику спорудження лікарні за звитяжну працю, а великому колективу медичних працівників як періоду становлення, так і подальшого розвитку медичного обслуговування населення – низький уклін за віддане служіння людям! Ми пам’ятаємо їх поіменно, зокрема завідуючих відділеннями лікарні: Г. П. Томнюк (терапевтичне), В. Д. Штефюк (дитяче), Я. О. Мігайчук (пологове), В. М. Барчик (ЛОР), В. О. Барилов (завідуючий поліклінікою, а з 1984 року – головний лікар), С. Ф. Силантьєва (головна медсестра) та багато-багато інших медиків-професіоналів.

Оцінюючи теперішній стан реформованого в місті медичного закладу, разом зі змінами медичних послуг для населення, які не зовсім їх покращують, мимоволі з ностальгією гортаєш сторінки газети «За высокие темпы», розуміючи значимість кожного нового, подібного лікарні, об’єкта, який вводився для комфорту новодністровців.

Як же важливо сьогодні, у непрості часи для нашої громади та органів теперішньої влади, робити все можливе задля збереження раніше створених комфортних умов для проживання новодністровців та надання необхідних їм послуг, особливо медичного обслуговування, а також всебічного розвитку цього напрямку в наступному періоді.

Матеріал підготовлено директором міського музею - Галиною Разгонюк