Головна » 75-та весна Великої Перемоги

75-та весна Великої Перемоги

8 травня 2020 в 14:36 Переглядів: 339

Весна 2020 прийшла до нас не тільки розквітом у природі та пишним буянням садів, не тільки тривожним станом нескінченної війни на сході України й болючими втратами кращих синів. Вона доповнилась іще одним невідомим досі випробуванням для всього людства і для кожного з нас – пандемією коронавірусу.
Ще на початку року всі ми звернули увагу на особливо знаменну дату в поточному календарі культурно-масових заходів – 75-річчя Дня Перемоги над фашизмом. І саме з огляду на важливість цієї історичної дати працівники культури, зокрема, вже в січні розпочали підготовку до грандіозного відзначення ювілейного всенародного свята. Але тривалий карантин та заходи з боротьби проти нещадного вірусу внесли в усі сфери нашого життя свої корективи. Тож спробуймо разом долати складні випробування, які випали на нашу долю. А разом із тим спробуймо, хоча б віртуально, у своїй пам’яті згадати й не обминути історичних для всіх нас дат та важливих подій.
Напередодні знаменного дня Великої Перемоги ми знову повертаємось до теми війни… Тієї жорстокої й далекої війни 1941–1945 років, жахливим явищам якої було поставлено крапку у далекому 1945-му, і підписались за це своїм життям, своєю кров’ю і потом мільйони наших колишніх співвітчизників.
На превеликий жаль, теперішня ситуація в Україня перервала довготривалий мирний період, а дії агресорів у відношенні до України зрадили подвигу народу колишнього СРСР у боротьбі за мир і свободу.
Попри все 9 Травня залишається найвагомішим святом минулого століття для всього демократичного світу. Адже в руках наших ветеранів-фронтовиків була тоді доля всього людства: від фашистської окупації вони звільнили не тільки територію своєї Батьківщини, а й країни Європи.
Ця війна була великим доланням для всіх без винятку: дорослих і дітей, військових і працівників тилу, мешканців на окупованих територіях і відправлених на примусові роботи… Народ пройшов через незліченні муки, гіркоту поразок, відступів і непоправимих втрат перших днів і місяців війни, але спромігся зібрати свою силу й волю і переміг!
Цю Велику Перемогу над фашизмом забезпечив рядовий солдат! Скільки їх полягло на полях бою, скільки покалічених фізично і морально повернулось до родин?! Тим, хто вижив у тій найжорстокішій за всю історію людства війні, ніколи не забути цього жаху.
Усім нам, народженим у післявоєнний час і вже в новому тисячолітті, варто частіше звертатися та вдумуватися в сумну статистику наслідків Другої Світової війни 1939 –1945 рр.:
- задіяно 61 державу з населенням 1 млрд 700 млн людей – близько 80 % усього населення планети;
- каліками стали 90 млн мирних людей та 110 млн солдат;
- загинуло 55 млн, з них – 10 млн в Україні;
- 13 млн дітей знищено фашистами;
- за 1 день гинуло 18655 людей, за 1 годину – 777.
Справді, великою кров’ю далась нашому народу ця Перемога! «Мы за ценой не постоим!» – це не лише слова з відомої пісні Булата Окуджави. До цієї перемоги радянський солдат і весь народ йшов довгих чотири роки, через війну тривалістю 1418 днів і ночей.
Новодністровські фронтовики і представники старшого покоління, чия юність і дитинство припали якраз на воєнні роки, часто ділились своїми спогадами про різні епізоди того часу, але з піднесенням вони розповідали про емоції із завершення війни. На жаль, із майже 90 фронтовиків, які об’єднувались у міській ветеранській організації протягом десятків років, жоден не дожив до цьогорічного Дня Перемоги. Та в газетних матеріалах про них, у фотосвітлинах та їхніх рукописних спогадах, які зберігаються в нашому історичному музеї, вони завжди залишаються з нами в нашій пам’яті.
Укотре гортаючи ці безцінні експонатні матеріали, ніби торкаєшся життєвої долі й бойового шляху кожного з них, таких близьких і знайомих, згадуєш їхні голоси, манеру спілкування… У ці святкові дні їхньої, 75-ї весняної Перемоги, запрошую й вас згадати про них усіх через матеріали спогадів окремих наших земляків, які пережили лихоліття тієї далекої війни.
Таких спогадів учасників бойових дій та очевидців війни існує в архівних матеріалах та інших джерелах досить багато. Пережите попередніми поколіннями повинні зрозуміти й осмислити і ми, їхні нащадки. Не даватимуть зачерствіти нашим серцям святі реліквії: вічно молоді обличчя зі старих фронтових фото, листи-«трикутнички», рукописні спогади й газетні публікації з їхніми інтерв’ю, Книги Пам’яті України про загиблих на фронтах Великої Вітчизняної війни, кінофільми і пісні, світлини про діяльність фронтовиків у складі нашої міської ветеранської організації на чолі з легендарною Любов’ю Марківною Моргуненко. Змістовним доповненням до цих історичних документів та експонатів у музеї зберігаються також матеріали пошукової роботи учнівської молоді, зокрема випускників гімназії минулих років Максима Болдашева і Альони Лісневської; Насті Багрійчук; Буковинського ліцею – Олександра Бойчука і Олександра Брижака; вихованки НБДТ – Альони Козак. Усе це постійно нагадуватиме нам про те, як дорого коштувала Велика Перемога і як треба берегти й цінувати мирне життя.
У ці незвичайні дні ветерани будови та старожили міста пригадають ще одну історичну подію місцевого значення: 40 років минає з часу облаштування Алеї ветеранів та Стели пам’яті загиблим у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 років. Ця подія сталася завдяки ініціативі активу фронтовиків та творчій участі автора композиції В’ячеслава Кушакова, архітектора Новодністровська на громадських засадах. І, безумовно, активній діяльності місцевої влади, зокрема заступника голови виконкому В. В. Філіпця.
Із кожним роком, який все більше віддаляє нас від знаменного травня 1945-го, усе складніше простягти незриму ниточку від покоління до покоління. І буде страшно, якщо вона обірветься… Тож укотре згадаймо в ці дні своїх рідних, земляків, що не повернулись із фронтових доріг війни 1941–1945 років чи пережили пекло тієї війни та відійшли у Вічність журавлиним ключем...
Згадаймо й вшануймо світлу пам’ять про новодністровських фронтовиків, які будували Дністровські гідростанції, розбудовували наше місто та виконували свою місію з патріотичного виховання молодого покоління. Бережімо пам’ять про людей, які захистили країну в лиху годину війни!
Галина Разгонюк, директор міського історичного музею