Головна » Висококваліфіковані кадри Дністровської ГАЕС: Ігор ЖУК – кандидат технічних наук!

Висококваліфіковані кадри Дністровської ГАЕС: Ігор ЖУК – кандидат технічних наук!

8 лютого 2016 в 7:43 Переглядів: 5034

Коли у далекому вже 1999 році директор новоствореної тоді Новодністровської гімназії Надія Миколаївна Березніченко вручала добрий десяток найвищих відзнак здібним і талановитим одинадцятикласникам другого випуску закладу, вона й гадки не мала, що через якихось 16 літ один із золотих медалістів, повернувшись у рідне місто дипломованим енергетиком, ще й стане кандидатом технічних наук! А от класний керівник і вчитель хімії Софія Василівна Гнатюк таки вірила у своїх неймовірних вихованців, бо насолоджувалась і рівнем знань своїх «ашок», і особливою атмосферою дружби та нев’янучого ентузіазму, що панував у класному колективі, і незабутніми родзинками їхніх яскравих особистостей.
Тому звичайно ж, класна мама тішиться успіхам кожного, зокрема – і таким вагомим здобуткам Ігоря Жука, згадуючи про якого, одразу з приємністю посміхнулася, щиро добираючи чималу пригорщу чудових епітетів: «Це був якнайкращий і відповідальний учень, дуже вихований і статечний, надзвичайно пунктуальний і товариський, скромний і просто позитивний у всьому!». А сьогодні це вже – заступник начальника електричного цеху філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» ПАТ «Укргідроенерго», який після успішного навчання у Вінницькому національному технічному університеті на факультеті «Електричні станції, мережі і системи» (котрий закінчив із червоним дипломом) за пропозицією своїх викладачів Олександра Євгеновича Рубаненка та Петра Дем’яновича Лежнюка взявся до наукової праці, удосконалив свої знання і набуті навички спочатку в магістратурі, а відтак – в аспірантурі. Так, упродовж 2010–2014 рр. Ігор напружено працював, писав наукові статі, друкувався, як то вимагається, у фахових виданнях, зустрічався з опонентами, брав активну участь у всеукраїнських конкурсах та міжнародних науково-технічних конференціях.
«Методи та засоби контролю ізоляції відносно «землі» мереж оперативного постійного струму гідроелектростанцій» – ось таку назву має автореферат (як, власне, і сама дисертація) на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук Ігоря Анатолійовича Жука, який легко можна знайти в мережі Інтернет в електронному каталозі Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника. А на сайті інституту магістратури, аспірантури та докторнатури ВНТУ серед кількох десятків молодих науковців Ігор Анатолійович уже значиться як кандидат технічних наук.
І досі з помітним хвилюванням згадує він неабиякі переживання і справжній мандраж напередодні 4-годинного захисту дисертації загальним обсягом 201 сторінка у вересні 2014 р. і вже більш упевнений стан після початкового виступу та подальшої традиційної процедури відповідей на запитання, коли відчув, що бездоганно володіє обраною темою. І як результат кропіткої й самовідданої праці – одноголосне «за» у голосуванні присутніх представників вченої ради. А ще – незабутнє і сповнене великої гордості за єдиного сина вітання батька, головного інженера Дністровської ГАЕС Анатолія Павловича Жука, від якого Ігор з малечку увібрав і відчув потяг до техніки і перейняв талант до науки.
Та не тільки. Мимоволі згадала нарис Івана Семеновича Нагірняка, в якому він розповідає про Ігоревого дідуся, знаного у Ломачинцях господаря, про яких кажуть: «Золоті руки!». Односельчани і досі пам’ятають, як увагу кожного у ті далекі роки привертав невеличкий тракторець «Буковинець», якого Павло Федорович виготовив за два роки, поєднавши в собі і конструкторське бюро, й інженера, і слюсаря, і налагоджувальника, і випробувача. Постійне прагнення до механізації будь-якої ручної роботи пояснювало той факт, що на тумбочці біля ліжка діда Павла завжди був чистий аркуш паперу й олівець, аби миттєво накреслити якусь схему, що спала на думку, байдуже, що навіть у напівсонного. Ось так його у господарстві з’явились і власноруч створені двокорпусний плуг, культиватор, циркулярка, електрокоренерізка! А виготовлений ще у 1948 році велосипед, а млин та олійня?! А посвідчення на більш як 200 рацпропозицій, три авторських свідоцтва на винаходи?!
То ж і не дивно, що із 300 науковців, що захищали дисертації при ВНТУ, серед близько 20-ти, котрі ще й виготовили власне ноу-хау – пристрій, був саме онук Павла Жука – Ігор; про що, відповідно, свідчить патент України. Наразі його творіння проходить удосконалення у ВНТУ, і хтозна, можливо, у недалекому майбутньому, багато в чому допоможе під час обслуговування обладнання фахівцям Дністровської ГАЕС.
Про надійного й ініціативного свого колегу з приємністю відгукується і його керівник, начальник електричного цеху Володимир Павлович Забудько, цінуючи Ігоря Анатолійовича за працьовитість, старанність, спритність, наполегливість, скрупульозність, прагнення до самовдосконалення та пізнання нового і врешті наголошуючи: «Хорошого я маю помічника!»
Усе було, здається вчора… Особливо відрадно, що далеко не кожне підприємство, та навіть і гідростанція, можуть пишатися енергетиком-кандидатом технічних наук! Але теорія теорією, а таки праця на реальному підприємстві – і набагато цікавіша, і захоплює щоразу новизною та можливістю удосконалення. Першим місцем роботи Ігоря Жука стала Дністровська ГЕС–2, де і практику теж проходив, а згодом розпочав свій трудовий шлях електриком. Із грудня 2008 року він – уже невід’ємна і важлива частинка надскладного живого механізму під назвою «Дністровська ГАЕС», і, працюючи в електроцеху, радів разом із усіма пускам трьох гідроагрегатів та щиро сподівається на продовження будівництва і власне професійне зростання саме у праці, бо він – справжній виробничник, а докторська вже хай почекає. Але… раптом дідові жилки та й дадуть про себе колись знати?!
Інна ГОНЧАР, фахівець зі зв’язків з громадськістю філії
«Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС»