Мистецька зала Новодністровського музею цього разу приймала гостей в якійсь особливій тиші, а першу промовисту струну, що помітно напружувала душу, пам’ять й усе єство, випромінювала з екрану до болю знайома мить – чорнобильського жаху… Так 12 грудня, напередодні Дня вшанування учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, з ініціативи директора музею уже третій рік поспіль на вечір-спомин «Вклонімося і мертвим, і живим…» зібралися ті, чиє молоде життя обпалила 30 літ тому примарна квітка полин.
Слово за словом ведучі Галина Разгонюк та Інна Гончар розхвильовували усіх відомими й невідомими фактами й цифрами, які проникливо доповнювали кадри кінохронік, що сколихнули колись увесь світ, і тепер продовжують ятрити кожне небайдуже серце, аби чорний біль ніколи не розпускав своїх смертельних пазурів. Із документальних кадрів стало відомо й про те, що восени цього року уже було накрито аварійний реактор новим супернадійним укриттям, введення в експлуатацію якого планується на кінець 2017 року – ці роботи здійснюються за міжнародними програмами за участю 28 інвестиційних компаній.
На жаль, із кожним роком все меншає когорта чорнобильців і ліквідаторів… От і в Новодністровську із майже 300 городян цього статусу відлетіли у вічність 66 наших земляків – хвилиною мовчання усі присутні пом’янули своїх побратимів у тихому зітханні…
Про діяльність міської Спілки «Чорнобиль» та плани на майбутнє розповіла її голова Раїса Сплавник, яка наголосила, що Чорнобиль ніколи не стане для всіх минулим, подякувавши активістам, завдяки кому весною у місті було встановлено символічний камінь на місці майбутнього пам’ятного знаку. Також делегація новодністровських чорнобильців побувала на екскурсії у м. Прип’ять, про що організацією планується створити фотоальбом. Активістами ГО було написано звернення до міської влади та керівництва лікарні про вирішення питання знижки цін на медикаменти для пенсіонерів-чорнобильців. Раїса Миколаївна сердечно подякувала генеральному директору ТОВ «Будмонтажсервіс-1» Олександру Гандзюку за те, що не відмовив у клопотанні – тож після завершення зустрічі 25 ліквідаторів нашого міста отримали матеріальну допомогу у розмірі 100 грн. А згодом під щирі оплески друзів і побратимів заслужені нагороди приймали ті новодністровці, хто ціною власного здоров’я ринувся колись у такий нерівний бій із ненависним атомом. За активну громадську позицію, самовідданість, високий професіоналізм та мужність, проявлені під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, Зіркою «За мужність» ІІ ступеня були нагороджені ті, хто одними з перших наших городян вирушили на порятунок рідної землі: Георгій Лазарович Малованюк, Анатолій Семенович Войтко, Іван Іванович Химич та Іван Миколайович Тимко. Почесні грамоти Чернівецької обласної Спілки чорнобильців Буковини отримали: Галина Миколаївна Харабара, Антоніна Андріївна Бішко, Марія Олексіївна Сухова, Василь Андрійович Луцко, Микола Миколайович Долінський, Анатолій Васильович Кобильчук та Галина Максимівна Дубатовка.
До привітань від імені міської влади та громади Новодністровська долучився заступник міського голови Микола Козак, висловивши низькоуклінну вдячність за справжній подвиг кожному з присутніх, наголосивши на тому, що шана і пам’ять про рятівників від чорнобильського смерчу повинні завжди бути поряд із усіма нами не лише в оголошений Президентом України Рік вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а й повсякчас – як неодмінні сили-обереги в ім’я квітучого майбуття наших нащадків.
А щирим і пам’ятним подарунком для новодністровських ліквідаторів стали пісенні гостини учасників Народного аматорського хору «Калина» під керівництвом Антоніни Камбур, акомпаніатор Михайло Рожко. Чоловіча група колективу та солісти Анатолій Кобильчук, Петро Лєснік, Наталія Сивак та Євгенія Шевчук зуміли розчулити земляків красою гарної пісні та душевного виконання.
І, звичайно, ж фінальними поетичними акордами цього стрічання уже традиційно стали поетичні побажання від чорнобильського побратима, активного городянина, поета, будівельника ЧАЕС, а згодом і ліквідатора Дмитра Цілуйка, який, на жаль, саме у ці грудневі дні 2008 р. відійшов у Вічність…
Хто був на тій Чорнобильській війні,
Той знає, як безсонними ночами
Перед очима – жовтий-жовтий сніг
Кружляє й розпливається на плями.
Тривожно у кімнатній темряві
Від тиші безпросвітної, тугої,
З’їдає втома помисли живі
І навіть серце хоче супокою.
Хто був на тій Чорнобильській війні,
Коли біда нахабно вирувала,
Чи вдасться вам прожить роки і дні,
Які зозуля щедро накувала?
Хто був на тій Чорнобильській війні,
Кого якийсь лихий, якийсь лукавий
Послав на ті невидимі вогні,
Спаси і сохрани їх, Боже правий!
Тож так хочеться сподіватися, що новий рік принесе у наші родини найголовніше – мир, а значить – буде і благополуччя, затишок, наснага й надалі гуртуватися у дружній, товариський гурт однодумців і, головне, будуть сили берегти ПАМ’ЯТЬ!
З міського музею – Інна ГОНЧАР

Фото – Ірини Шундрій