Божа ласка отримати в дарунок натхнення і талант до будь-якої майстерності – то все ж велике диво! А як часто до того скарбу людина пробирається крізь хащі буденності й життєвих випробувань, або ж просто – у пошуку цікавішого чи чогось більш вражаюче змістовного для душі.
Вдивляючись у фотографії давно знайомої мені городянки, котра упродовж останніх семи років щоразу дивує красою і смакотою своїх витончених і мистецьки досконалих творінь, неодмінно пригадую, що сім літ до цього вона так само
натхненно шукала себе у музиці й викладацькій справі, знаходячи між білих і чорних клавіш фортепіано якусь свою дивину. І хоч нині кондитерські смаколики і шедеври заполонили її усю достоту, душа все одно кличе раз по раз до інструменту – і тоді в оселі Наталі Гринь лунає Її Величність Музика, струни якої повсякчас звучать в унісон із її єством.
Ость така гармонія краси і музики, смаку й довершеності, а ще, безумовно, прагнення вчитися, удосконалюватись і дивувати себе й інших зробили її ім’я й майстерність доволі популярними, і не лише у нашому місті. Однак закладені в юності педагогічні уміння і схильність передавати знання іншим далися в знаки і тут: певний час Наталя залюбки ділилася із охочими набутим досвідом, проводячи майстер-класи у подорожах Україною. А нещодавно, у передчутті казкової Різдвяної пори, її чуттєва душа захотіла подарувати здійснення мрій діткам. Ось так і з’явились кондитерські майстер-класи для хлоп’ят і дівчаток у неї вдома.
Із неабияким задоволенням я переглядала завжди нові й нові фотоуривки із цих особливих уроків, котрі майстриня розміщувала на своїй сторінці у соцмережі. Різдвяні будиночки, вази із ромашками, а великодній кошик із писанками просто перехопив дух – і тоді я запропонувала Наталі поділитися враженнями від цього дитячого спілкування і творіння.
Упродовж зовсім невеличкої розмови майстриня – можливо, і непомітно для себе, позаяк промовисто говорили її душа – кілька разів якось по-дитячому захоплено наголошувала: «Я справді просто насолоджуюсь з ними – моїми маленькими гостями-учнями!» При цьому Наталя, ділячись щоразу знаннями, секретами, новинками чи маленькими професійними таємницями, геть не вважає їх своїми конкурентами, бо бачить поряд майбутніх колег.
Казкова кондитерська феєрія починається раз у раз із практично рівної участі і майстрині, і учасників майстер-класу: на діток заздалегідь чекають деякі готові фрагменти, а потім упродовж трьох годин в оселі господині панує особлива атмосфера творчості, краси, смакоти і, звичайно ж, поусюди вражають незвичайні й улюблені дітьми аромати солодощів! Ці маленькі кулінари настільки захоплюються усім, що твориться навколо, що іноді й реалії сприймають по-казковому…– наприклад, темного кольору меблі у домі із подивуванням вважаючи шоколадними, або ж невимушено і щиро запитуючи, водночас із затаємниченим переконанням, чи, бува, у помешканні їхньої наставниці не живуть… чарівні феї!
Чесно кажучи, із перших митей нашої розмови так яскраво все уявлялось, що неодмінно захотілося незримо побувати в оточенні тих малих майстрів, аби теж насолодитися і власне процесом творіння довершеного виробу, і особливо зазирнути в оченята дівчаток і хлопчиків, котрі ось так на запрошення Наталі і з доброї волі батьків мають змогу відчути у собі саме ту струну, яка, можливо, колись забарвиться уподобаннями чи стане справою всього життя.
А починалося все, як і у кожної мами, що обожнює своє дитя і прагне неодмінно подарувати йому казкове дитинство. Натхненна своєю любов’ю до синочка Владика, Наталя за допомогою Інтернету створила на його першу річницю свій перший шедевр, про який просто розповіла молодим мамам під час спільних прогулянок. А далі – направду поцілована Богом мить почала ворушити у єстві нові якість не знані досі струни, тим часом звичайна цікавість переростала у захоплення, даруючи згодом професійні навички і збагачуючи навіть власними здобутками і таємницями. Тож сьогодні Наталя Гринь – успішна жінка, котрій напрочуд вдається поєднувати і сімейні турботи  та створення родинного затишку, і можливість вчасно впоратися із численними замовленнями, і продовжувати творче спілкування з дітворою, при цьому зацікавлюючи і власного сина, а ще, безперечно, – колисати свою багатогранну душу у хвилини єднання із магією чорно-білих клавіш улюбленого фортепіано!
Головне – таки захотіти!
В очікуванні нових шедеврів – Інна ГОНЧАР