У святковому жовтоблакитті та сонячному мирному усміхові стрічала патріотичними піснями 23 серпня Центральна алея нашого міста учасників урочистого мітингу до Дня Прапора України.
Про історію державних символів нагадала усім новодністровцям ведуча Альона Присакар. Тож офіційно музична редакція Державного Гімну, яким стала пісня на слова Павла Чубинського і музику Михайла Вербицького «Ще не вмерла України і слава, і воля», була прийнята Верховною Радою України 15 січня 1992 року; слова Гімну були затверджені 6 березня 2003 року. 28 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила Державний Прапор України, і вже згодом, згідно з Указом Президента України від 23 серпня 2004 року, Днем Державного Прапора було визначено 23 серпня.
Зі щирими словами привітань до громади звернувся міський голова Анатолій Болдашев: «Шановні новодністровці!
Щиро вітаю вас із Днем Державного Прапора та Днем Незалежності України!
Усі досягнення, якими багата Україна та наша новодністровська земля, складаються зі щоденної праці, знань і талантів громадян. Тож я дякую кожному з вас за всі добрі справи, вчинки, наміри та починання, спрямовані на розвиток і благоустрій держави й міста, покращення добробуту новодністровців.
Нехай нас завжди об’єднує любов і небайдужість до рідної України та нашого славного міста, адже саме ми спільними зусиллями маємо кожного дня, кожного року творити новітню історію заради наших батьків і наших дітей.
Зичу кожній родині здоров’я і процвітання, миру і злагоди, щастя і добробуту, здійснення всіх світлих мрій та сподівань, успіхів у всіх життєвих справах!
Зі святами вас, дорогі новодністровці!»
Екскурс в історію появи державних символів нашої Батьківщини провела вчитель української мови та літератури ЗОШ ІІ–ІІІ ст. Наталія Шиманська. І знову усі пригадали, як жовто-сині кольори використовувалися на гербі Руського королівства 14 століття. Вони також вживалися на гербах руських земель, князів, шляхти і міст середньовіччя і раннього нового часу. У 18 столітті козацькі прапори Війська Запорозького часто вироблялися з синього полотнища із лицарем у золотих чи червлених шатах, із золотим орнаментом та арматурою. 1848 року українці Галичини використовували синьо-жовтий стяг в якості національного прапору. А в 1917–1921 роках, під час Української революції, цей стяг був державним прапором Української Народної Республіки й Української Держави. Упродовж 20 століття жовто-блакитний прапор слугував символом українського національного опору проти комуністично-радянської та нацистської окупацій. 1991 року, після розвалу СРСР, цей прапор де-факто використовувався в якості державного стягу незалежної України. 18 вересня1991 року Президія Верховної Ради України юридично закріпила за синьо-жовтим статус офіційного прапора країни.
Досить хвилюючими були слова привітань учасника бойових дій у зоні АТО Тараса Серевка, котрий пригадав історію зі своєї студентської юності, коли за спів українських пісень із жовто-блакитним прапором довелося терпіти знущання. А вже геть з іншим присмаком писала доля історію прапора в його житті на обпаленому війною сході…
Як і завжди, особливих ноток та відчуттів до свята додав виступ Народного аматорського хору «Калина» – яке ж то щастя, коли рідна пісня лине в чисті й мирні небеса, даруючи усміхненим мешканцям відчуття спокою і справжнього свята! А заслужено відзнакою великої творчої праці керівника колективу Антоніни Камбур, акомпаніатора Михайла Рожка та кожного хориста стало вручення диплому Лауреата ІІ обласної культурно-мистецької рейтингової програми у номінації «Кращий аматорський хоровий колектив» .
Завершенням урочистостей став велопроїзд із українськими прапорами чисельної команди юних і дорослих велосипедистів та святкова хода із покладанням квітів до Пам’ятного знаку визволителям.
Інна ГОНЧАР
Фото Юлій Леськової