Наприкінці вересня всією країною відзначається День працівників дошкілля, тож з нагоди цього свята у ДНЗ «Радість» був оголошений день самоврядування. Подібна акція відбувається у садочку вже не вперше, і суть її полягає у тому, що на один день батьки малечі стають на місце вихователів та нянечок дитячого закладу.
Особисто мені експеримент видався дуже цікавим, тож я без вагань погодилася на півдня стати вихователем у ясельній групі «Курчатко». Завжди було дуже цікаво, а що ж відбувається там, у незвіданому дитячому світі, за дверима з суворим написом «Не заходити!». Як взагалі сприймають дітки цей світ дитячого садочку, як триває їхній день, чим вони займаються – саме з такими запитаннями я переступила поріг закладу вранці 27 вересня.
Що таке вересень у ясельній групі, думаю, зрозуміло без пояснень – діти, які тільки починають регулярно відвідувати садок, переважно так важко, зі сльозами, відриваються від своїх мам і татусів. Розмірковувати довго було ніколи, тож, перезувшись у змінне взуття, завзято кинулася приймати від батьків їхніх заплаканих дітлахів. Перший, другий, третій, четвертий… Добре, що сьогодні було дві мами-виховательки та один справжній, тож розподілили на кожного по 1–2 плаксія. А як це виглядає зазвичай, коли вихователь один?!
Далі за розкладом – сніданок, тож готуємось нагодувати десяток дворічок. Мама – цьогоденна нянечка, принесла з їдальні каструльки з наїдками для дітлахів. Першою складністю було розподілити кашу, підливу та салат порівну на 10 порцій, що не так просто незвичною рукою. Але це квіточки! Як нагодувати тих 10 ротиків – оце справжня задача! Котлетки поділити на шматочки, тарілочку посунути, вчасно витерти те, що розлітається. Поки один дожовує – іншого годуєш та ще стежиш, щоб не перегодувати, бо полізе назад. Справжня наука – харчування малюків! Наприклад, ви знали, що перед тим, як подати дітям батон із маслом потрібно відділити від нього шкірку та лише з трьох сторін, щоб було зручно тримати. Це та ще багато цікавого дізналася я у цей день.
Наступне завдання у «школі вихователів» – відвести вихованців до вбиральні. Уявіть – 10 дітей, 25 горщиків, кожен зі своїм номером та малюнком, причому дуже важливо не переплутати, кому який! Коники, морквинки, рибки – голова обертом! Кожного роздягнути, посадити рівненько, підняти вчасно, заправити охайно, потім вимити ручки та подати рушничок, ну і горщик вимити та покласти на місце. Протягом усіх дій із обличчя не сходила посмішка, адже уся ця картина настільки кумедна, що й не помічається, як минає час. Потішила чітка ієрархія: дітки вишиковуються у чергу до умивальника, після чого займають місця біля свого рушничка, очікуючи завершення процедур. Стало зрозуміло, що дітлахи вже досить багато вміють і без нашої «кваліфікованої» допомоги.
Далі у програмі цього дня був урок із музики, який розпочався з групового танку. Цікаво, що вихователі та музичний керівник танцюють разом із дітлахами, тож увесь дорослий контингент весело кружляв у таночку з малюками на радість останнім. Це треба бачити! Якби записала тоді цей процес на відео, то, напевно, щоранку вмикала би собі для підняття настрою на весь день.
Опісля музичних вправ – прогулянка: 20 черевичок, 10 змійок, 10 шапок. Зазвичай ці маніпуляції проводять лише двоє дорослих декілька разів на день, і це при тому, що ще не сезон рукавичок! Стало зрозуміло, чому вихователі ввічливо просять купляти дітям взуття без шнурків та куртки не на ґудзиках. Уже на вулиці спостерігали, як одна за одною підтягувалися інші групи, де так само трохи налякані «виховательки-першачки» виводили вихованців на прогулянку.
Скориставшись вільною хвилинкою, гайнула у середню групу, де мама одного з дітлахів проводила урок англійської мови. Одразу в очі кинувся контраст – наскільки ж вихованці цієї групи організованіші та спокійніші. До слова, у цей день батьки проводили у групах своїх дітлахів тематичні заняття.
Після обіду та прогулянки, «розкидавши» дітлахів кого батькам, кого у ліжка – дещо стомлено та полегшено виходила з садочку. Скільки всього цікавого довелося сьогодні дізнатися та відчути – просто неймовірний досвід! Дійсно починаєш усвідомлювати, що робота з дітками ой яка не легка.
Величезний уклін та подяка – усім-усім працівникам дошкільних закладів за їхній титанічний труд, турботу та великі серця, наповнені любов’ю до дітей. Дійсно, без любові витримати такі навантаження було б неможливо, адже ці люди відкривають їм свої душі.
І вже наступного ранку, вдивляючись у добрі обличчя та живі, веселі очі цих людей, я зі спокійним серцем передаю їм найцінніше – своїх дітей, збагнувши дещо більше у цьому досі незвіданому дитячому царстві…
Величезна вдячність за ваші великі серця та чуйні душі!

Ірина Шундрій