Мітинг під такою назвою зібрав 26 квітня новодністровців на центральній алеї міста біля пам’ятного місця, де буде встановлено пам’ятник героям-чорнобильцям, аби пригадати, як 31 рік тому в безумному розпаді мізерних часток радіоактивного атома вразив горем увесь світ зловтішний Чорнобильський демон.

Навколо серед заквітчаної весняної зелені втішало яскраве сонце, а серця городян вистукували тривожні ритми від спогадів про оту фатальну першу годину ночі 23 хвилину 40 секунд, коли всі безтурботно спали, а над четвертим реактором Чорнобильської АЕС нічну темряву розірвало полум’я... Минув 31 рік, а чорний день тієї страхітливої трагедії продовжує хвилювати людей: i тих, кого вiн зачепив своїм недобрим крилом, i тих, хто пiзнiше народився далеко вiд покривдженої землi. Цей день не минув безслiдно, адже своїми смертельними пазурами розплодив свiтом багато трагедiй. І упродовж трьох десятиліть об’єднує людство одним спогадом, однiєю печаллю, однiєю надiєю…

Зі щирою подякою до наших земляків, котрі разом із усіма ринулись рятувати рідну землю від наслідків тієї страшної чорної біди, кого це горе змусило покинути домівки і стати частинкою новодністровської родини, звернулася секретар міської ради Наталя Іванівна Кримняк, котра також відзначила наших земляків.

Почесні грамоти Новодністровської міської ради та квіти за активну громадську діяльність, самовідданість, високий професіоналізм, виявлені під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції та з нагоди відзначення 31-ої роковини Чорнобильської катастрофи отримали: ліквідатор аварії на ЧАЕС ІІ категорії Валентина Іванівна Гоменюк, ліквідатор ІІ категорії Володимир Іванович Задунайський, ліквідатор ІІІ категорії Олександр Якович Охрименко, ліквідатор ІІ категорії Веніамін Андрійович Петравчук, ліквідатор І категорії Ніна Петрівна Ткаченко, ліквідатор ІІ категорії Віктор Андрійович Петров, ліквідатор ІІ категорії В’ячеслав Григорович Піменов.

Із особливими словами хвилювання пригадувала ту обпалену радіаційним атомом весну голова міської спілки чорнобильців «Дністер» Раїса Миколаївна Сплавник, бо ж хто, як не ліквідатори та очевидці цієї Чорнобильської катастрофи, можуть розповісти сучасникам про ті жахливі події. Доповнюючи свій історичний екскурс у чорнобильське жахіття проникливою поезією, очільник також вручила Почесні грамоти обласної Спілки і медаль «Спаси і сохрани» новодністровським спілчанам з нагоди поважних 60-річних ювілеєїв – Антоніні Андріївні Бішко та Асаду Ахмеду огли Музаффарову. Крім того, напередодні на крайових урочистостях Почесними грамотами Чернівецької ОДА були відзначені Раїса Миколаївна Сплавник та Катерина Василівна Григоришена. Також голова Спілки «Дністер» вручила городянам низку Подяк Новодністровської міської ради.

Дуже хвилюючим був виступ ліквідатора Георгія Лазаровича Малованюка, котрий із болем пригадав усі події лиховісної весни 1986 року, а також розповів про вражаючу екскурсію у зону відчуження минулого року, котра до сліз зворушувала кожною хвилиною перебування там, де три десятиліття тому українську землю обпалив чорний смерч радіаційного лиха. Тож розчулене єство сивочолого чоловіка не могло не відгукнутися власними щемними поетичними рядками, які він і прочитав новодністровцям:

Нам не судилось кидатись під танки

І йти у бій із криками «Ура!».

Ми прибирали атома останки,

Що викинув четвертий агрегат.

Ми йшли у бій отой, неначе й незапеклий,

Розмірено і без напруження усі,

Не знаючи про те, що йдем у саме пекло,

Яке на нас нависло звідусіль.

Чорнобиль, зона і ЧАЕС –

Злилося все в одне-єдине.

Вже тридцять літ пройшло тепер,

Але відлуння в серце лине.

Приїхав я сюди аж через тридцять літ.

Над Прип’яттю не лине пісня журавлина,

І лиш труба на станції стирчить,

Як пам’ятник й відлуння нині.

А місто Прип’ять, як примара,

Із тротуарами безлюдними тепер,

Й над містом цим пливе та чорна хмара,

Як символ про минулий той прогрес.

Так, чорнобильський вітер безжально мете і землями, і душами, і долями, а його чорний пил немилосердно опадає крізь десятиліття. Тож, вшановуючи пам’ять померлих земляків і усіх, хто пожертвував своїм життям заради нових щасливих поколінь і квітучої долі України, а нині поглядом з небес зустрів цю 31-шу весну, новодністровці затихли у хвилині мовчання… А потім поклали барвисті квіти до місця майбутнього пам’ятника героям-чорнобильцям.

Тремтливих вражень до важких спогадів додали віршами і піснями юні учасниці вокальної групи «Сопрано» Аня Цимбалюк та Віка Бондарчук і їхній керівник Тетяна Данилюк.

І хоч чорна дата Чорнобиля віддаляється на історичних вітрилах, її пекучий біль щоразу пронизує немилосердними жаханнями і сльозами. А ще – обов’язково лягає на душу благаннями до Отця Небесного, аби благословив нашу рідну неньку-Україну і більше ніколи й ніде у світі не повторилося подібне лихо!

Інна ГОНЧАР, ведуча мітингу

Фото Ліни Лисенко