У ніч з 13 на 14 січня українці святкують так званий «старий Новий» рік або «Щедрий вечір», а по-народному – «Маланки» (цього дня церква вшановує пам’ять преподобної Меланії Римлянки), який під веселі щедрування переходить у «Василя» — день пам’яті святителя Василія Великого.

І саме у такий святковий день, 14 січня, у Новодністровську відбувся фестиваль колядок «Радуйся земле». Подібні заходи в нашому місті відбуваються щороку, а започаткував його відділ культури Новодністровської міської ради. До участі запрошуються творчі колективи установ та організацій міста.

У цей святковий день велике коло містян прийшло підтримати колективи артистів-аматорів, гаряче їх аплодуючи, підспівуючи знайомі колядки та не стримуючи радісних емоцій. Маланкування, засівання, колядки та щедрівки – усе різноманіття народного фольклору лунало під час заходу на міському святі, адже його мета – збереження українських традицій та духовне збагачення населення.

На запрошення відгукнулися Новодністровський будинок дитячої творчості, колектив музичної школи, спільний творчий проект Новодністровської міської ради та відділу культури, а також хорові колективи – «Співочі бабусі» (керівник Валентина Федишина) та «Калина» (керівник Антоніна Камбур).

Справжньою окрасою заходу став гурт маланкарів колективу Дністровської ГЕС на чолі з директором В’ячеславом Климом, який у складі ансамблю троїстих музик грав на трубі! Вони представили публіці справжнє театральне дійство з усіма традиційними персонажами народної переберії (як то Маланка, Василь, Цап чи Жид). Проявляючи креативний підхід, енергетики осучаснили фольклор на новітній кшталт: Оксана у Вакули (працівника Дністровської ГЕС) просила не черевички, а айфон останньої моделі.

Весело та радісно промайнув фестиваль з такою відповідною назвою – «Радуйся, земле». І як у справжній оселі, щирі господарі в особі начальника відділу культури Альони Присакар пригощали усіх щедрувальників щедрою колядою.

Дякуємо організаторам та усім творчим колективам за справжню насолоду та радість відчувати і розуміти, що народні традиції на Буковинській землі живуть і, як і сто років тому, даруючи можливість радіти та щиро сміятися нам – українцям!

Репортаж Ірини Шундрій