Травень. Щороку ти приходиш особливими спогадами і нагадуваннями з тієї війни, водночас із гірким присмаком болю і непоправних втрат, що рясно встеляють українську землю уже п‘ятий рік поспіль у війні нинішній… Але попри все щоразу — зі сподіваннями на МИР, адже все, що було тоді, у Другій світовій, закарбовано у душах і долях того покоління визволителів, а все, що буде попереду, — завдяки відважним захисникам-сучасникам.
«Війна: героїзм крізь біль і сум» — традиційно ранок 9 травня згуртував новодністровців в урочистій ході, а згодом на мітингу-концерті із такою назвою. Травневий день 1945-го увійшов в історію людства як клятва живих тим, хто віддав своє життя за Батьківщину, і як пам’ятник тим, хто загинув на фронтах тієї далекої війни. 74 роки тому тридцятьма артилерійськими залпами із 1000 гармат салютувала Вітчизна своїм оборонцям, сповіщаючи на увесь світ про закінчення Другої світової війни. Війни, яка перетворила на руїни та згарища 720 українських міст і 28 тисяч сіл… Ось так, слово за словом відтворювали той біль у пам`яті серед сонячно усміхненого травневого сьогодення три покоління ведучих — Галина Разгонюк та Володимир Сандін, Марина Довбенко і Анатолій Федорець, Дар’я Присакар та Євген Матвєєв, напрочуд вдало символізуючи єдність і підтримку, з котрими юнь і молодість пліч-о-пліч із мудрістю та зрілістю долала смертельну фашистську нечисть протягом довгих 1418 днів і ночей, карбуючи шлях до Перемоги. Ось так у кожному виступі — міського голови Анатолія Болдашева, заступника військового комісара Сокирянського РВК Василя Мідрігана, голови ради міської організації ветеранів Василя Сплавника, настоятеля храму Покрови Пресвятої Богородиці Чернівецько-Буковинської єпархії Православної Церкви України ієрєя Тараса Раковецького, голови Спілки воїнів-інтернаціоналістів Анатолія Вольського, учасника бойових дій, директора ЗОШ ІІ–ІІІ ст. Тараса Серевка, учнів-гімназистів Олександра Равінського, Данила Буги та Віолети Коцюруби — звучали синівська вдячність ветеранам тієї війни за десятиліття миру на рідній землі, проводили гіркі і болючі паралелі аж до згорьованих в унісон зі зраненим українським сходом сьогодні. Особливими оплесками вітали новодністровці земляків, котрих привітав і пошанував від імені Глави держави заступник військового комісара Сокирянського РВК Василь Мідрігана: відзнаки Президента України «За участь в антитерористичній операції» отримали: новодністровці Сергій Олексійович Патлатюк, Володимир Миколайович Хміль, Анатолій Анатолійович Олійник, Олександр Павлович Єрмілов, В’ячеслав Володимирович Фіщук, Станіслав Сергійович Горюк, Віталій Петрович Сохацький, Ігор Іванович Топала, Микола Миколайович Мікірін, Віктор Григорович Боштан, Вікторія Василівна Химич, Артур Валерійович Гончарюк, Юрій Семенович Ткач, Сергій Васильович Бородач та жителі с. Ломачинці Віктор Миколайович Бакицький, Віктор Михайлович Твердохліб, Віктор Семенович Жарюк, Сергій Павлович Хоменко та Мар’ян Іванович Бурлака.
А новодністровські аматори, крізь душу і щире серце, на струнах свого хисту і таланту нагадували нам, нинішнім, якою саме ціною було завойовано мир, висловлювали подяку солдатам тієї війни, не приховували сліз від утрат сьогодення і щиро мріяли про наш мир і омріяний спокій на прабатьківській землі. Лаконічною і чуттєвою мистецькою канвою збагачували урочисті ритми цьогорічного дійства Народний аматорський хор «Калина», Наталія Власюк та дует «Смайл», Оля Худиківська, Юліанна Шелест та ансамбль дівчаток, Сніжана Джус, Марина Довбенко із донечками Юлією та Златою, Вадим Ревуцький, Анатолій Федорець, Христина Манаскурова, ансамбль «ДоМіСольки», тріо у складі Олександра Паламарчука, Ані Пірогової та Вікторії Маковій, Альона і Дар’я Присакар та Валентина Столярко, Іра Бойко, Андріан Калим, учасники флеш-мобу, вихованці ЗОШ І ст. та Будинку дитячої творчості.
І, можливо, комусь ці дві години пам’ятного травневого свята були задовгими, одначе постояти із шаною і вдячністю раз на рік, продовжуючи жити, на превелике щастя, у мирному регіоні, направду зовсім неважко! І не просто постояти, а укотре пережити разом із гармонійними і старанними ведучими, емоційними і душевними виконавцями, котрі напрочуд гарно втілили великий творчий проект відділу культури на чолі з Альоною Присакар.
Іще одне 9 травня... Перехвильоване дитячими і юнацькими спогадами про почуте колись від старшого покоління, про відкладене у пам’яті за книжками, кінофільмами, підручниками та, головне – долями знайомих ветеранів, учасників тієї війни.... Усе це таки неможливо трансформувати одразу і по-новому, відкинувши цифри, втрати, символіку і цінності, завдяки яким ПЕРЕМОГА стала можливою! Бо жива пам’ять про дідів, які загинули і пропали безвісти, бо неможливо забути розповіді уже наших батьків, що мають не просто статус «діти війни», а раз по раз вертаються у скалічене тією війною дитинство. А тепер болючими і нестерпними ритмами б’ється в унісон із тією ПЕРЕМОГОЮ нестримне бажання уже наших дітей, котрі, на жаль, уже не зі сторінок книг та кінострічок, а на власні очі стикнулися з реаліями війни НИНІШНЬОЇ..., отримують звання і нагороди за участь у антитерористичній операції і так мріють зустріти свою, нашу ПЕРЕМОГУ! Тому не стримували сліз, тому затамовували подих під час урочистостей, тому вдивлялися у чисте небо із тихою молитвою, тому так дякували за можливість святкувати в обіймах хоч і холодного, зате спокійного травня у нашому мирному регіоні! А вже якою мовою про це нам співали наші аматори не так важливо, головне, що тремтіла душа! Направду! Звичайно, усіляко обговорювати та зарозуміло оцінювати з дивану у соцмережах легко, даючи амбіційні поради та «перемиваючи» усіляко, мовляв вдалося чи не дуже, досконало чи таки «сирувато». Та все ж не це має бути пріоритетом: будьмо добрішими і справжніми, цінуймо те, що маємо і тих, хто віддає себе своїй справі і людям від душі, а головне — бережімо себе і любімо по-справжньому свою Батьківщину! Заради дітей наших, заради нащадків!

Інна Гончар

Фото: Ліна Соколовська та Анастасія Жалюк