Бо зібрала на прощальні гостини серед рідних Романківецьких просторів велелюддя рідних, близьких, знайомих і споріднених духом шанувальників творчості невтомного землероба і збирача історії краю, залюбленого у прабатьківський край та його людей, гідного патріота і відданого сина української землі, справжнього громадянина і майстра слова, члена Спілки журналістів України Василя Васильовича Гандзія з с. Романківці, котрий на 90-ому році полинув у вічність 29 квітня…
…Ще встигла привітати по телефону із весняним днем народження нашого доброго «діда Василя», як він, привітно і якось навіть загадково-щедро усміхнений, себе зазвичай називав..., а Василь Васильович, як завжди при нагоді, приязно подякував і за мої замальовки на нашому радіо... Добрий і мудрий наш старший колега залишався скромно у рідних Романківцях, одначе повсякчас вражав своєю унікальністю: бо, поцілований Богом, мав рідкісний хист вимережувати своє слово синівською любов’ю до рідної землі і її людей, і особливо – мимоволі спонукав бути схожим на нього у своїй відданості і справжності!
Вірші, нариси, дослідження, пісні – усе зосталося щедротною скарбничкою людяності й любові, мудрості і неповторності, родинної єдності і справедливості… Іще не так давно Василь Васильович Гандзій порадував читачів і шанувальників унікальним літературно-художнім виданням «В „Пустелі Гетів“» – другою книгою документальних нарисів у жанрі мемуарів із серії «Моє село». А ось, зустрівши благодатний Великодній передзвін, затихла назавжди думка сивого жита... Спочивайте із Богом, невтомний збирач історії рідного села! Нехай і в райськім саду звучить Ваше полум’яне слово!
Інна ГОНЧАР – від імені журналістів Новодністровська