Ще фото

14 жовтня 2019 року після тривалої боротьби із хворобою перестало битися серце нашого земляка Володимира Васильовича Мигаленюка – відомого тренера, викладача, наставника, людини, яка зробила величезний вклад в розвиток та популяризацію футболу у місті, а також люблячого сина, прекрасного батька та щирої і відкритої людини.

Саме у День світлого свята Покрови на будівлі Новодністровського спорткомплексу, яка стала для нього не тільки місцем роботи, але й другою домівкою, було урочисто выдкрито меморіальну дошку. Захід провів відділ культури міської ради, а відкрили пам’ятний знак молодші продовжувачі справи Володимира Васильовича – новодністровські юні футболісти.

Серед кола присутніх на урочистостях були син Василь і донька Ангеліна, колеги-тренери та численне коло вихованців, котрі мешкають у місті та, що дуже приємно, приїхали з різних куточків України, аби вшанувати пам’ять тренера, який був для них справжнім батьком.

Директор ДЮСШ Віталій Маркітан, згадуючи Володимира Мигаленюка, наголосив на його надзвичайній продуктивності та якості тренера – він дав старт спортивній кар’єрі та тренерству дуже багатьом хлопцям.

Новодністровський міський голова Наталя Цимбалюк подякувала ініціаторам встановлення меморіальної дошки – вихованцям Володимира Мигаленюка, адже вшанування пам'яті цієї світлої людини важливе для майбутніх поколінь, для усвідомлення того, як зароджувався футбольний рух у Новодністровьску, щоб пам’ятали, знали та розуміли – з кого все починалося.

Також на честь Володимира Мигаленюка цього дня було зіграно турнір пам’яті із футзалу та шахово-шашкові змагання серед дорослих і дітей.

Довідково. Життя Володимира Васильовича було доволі цікавим та насиченим: по закінченню школи, він навчався в Чернівецькому будівельному технікумі, далі – служба в збройних силах РСРС в Угорщині, де він почав грати у футбол за Західний армійський спортивний округ, після чого вже як професійний футболіст грав в командах І-ої ліги Казахстану та Узбекистану, а в 1983-85 рр. виступав в складі команди майстрів «Колос» м. Полтава.

В той час він, напевне, і не уявляв що м. Полтава стане візитівкою в його житті. І вся Україна, окрім Полтава-місто, буде ще знати Полтаву – тренера та футболіста.

По закінченню кар’єри футболіста Володимир Васильович став тренером, очолив такі колективи – ФК «Чугур» м. Окниця Молдова (вища ліга Молдови), ФК «Маздюк» м. Маздюк (І ліга Росії).

У 1993 р. Володимир Васильович переїхав в м. Новодністровськ, змінивши назавжди футбольне життя нашого міста. Він став тренером-викладачем відділення футболу Новодністровської дитячо-юнацької спортивної школи та паралельно тренував дорослі команди («Енергію», «Тірас», «Дністер»).

Уперше в місті енергетиків з’явилася професійна міні-футбольна команда «Енергія», яка виступала у І лізі Чемпіонату України, потім була команда «Альпійське вікно», яка виступала у ІІ лізі Чемпіонату України з футзалу. Також команди «Тірас» та «Дністер» під керівництвом Володимира Васильовича завжди показували високі результати.

Він виховав гарних та сильних футболістів, багато з яких і досі професійно займаються спортом, а дехто з них обрали професію тренера, як і їхній наставник.

Окрім футболу, він мав хобі – гра в шахи, при чому рівних йому суперників у нашому місті було важко знайти.