Нетлінна пам’ять зібрала небайдужих новодністровців – сивочолих наших земляків, чиї спомини і досі повертають у страхітливий ранок 22 червня 1941 року, а дитинство і юність обгоріли у полум’ї Другої світової війни; представників влади, підприємств та установ міста – усіх, хто прийшов до Пам’ятного знаку у день скорботи та 75-річчя початку окупації на Україні на мітинг-вшанування жертв тієї війни.

Гірким спогадом про той розламаний навпіл червень відлунювали слова заступника Новодністровського міського голови, учасника бойових дій у зоні АТО, Миколи Андрійовича Козака, який коротко нагадав історичні моменти військового протистояння між Україною та Росією і закликав, як ніколи, любити й берегти свою Батьківщину і низькоуклінно подякував усім солдатам тієї далекої війни за подарований мир, зауваживши, що нам, нинішнім, слід не підвести своїх героїчних предків та вибороти свободу українській землі. Сердечними словами подяки за мужність і героїзм звернулася до рідних і близьких наших ветеранів та дітей війни і начальник відділу культури Альона Анатоліївна Присакар, запросивши усіх вшанувати хвилиною мовчання полеглих бійців Другої світової… Під чистим літнім небом у мирі та спокої новодністровці низько кланялись, покладаючи квіти біля Стели пам’яті.

А продовженням стала літературно-музична композиція «Нетлінна пам’ять», зініційована й організована директором міського історичного музею Галиною Олександрівною Разгонюк. Миготіла свіча в обіймах двох червоних гвоздик, а в Залі бойової слави звучало слово шани й незгасного спомину про той літній ранок 1941, котрий о 4 годині розпочав відлік кривавого танку, що тривав 1418 днів і ночей.

З міських урочистостей – Інна Гончар

Фоторепортаж Вадима Ревуцького