Не встигли ми натішитись творчим спілкуванням у колі буковинського письменства, як уже безпосередньо у Всесвітній день поезії стали гостями дуже хвилюючого й до щему в серці щирого родинного вечора уже в рідному місті. Поетичну вітальню ізнову зініціювала директор історичного музею Галина Разгонюк і відкрила та провела задушевну зустріч разом із завідуючою міською бібліотекою Галиною Щасливою.
Чи то рідні стіни направду гріють єство, чи саме тут, як кажуть зазвичай, на периферії, по-особливому відчувається, розуміється, шанується людина як особистість, але із перших хвилин досить камерної вечірки усі запрошені небайдужі до Слова жінки – мимоволі якось так вийшло, бо ж і поезія, вона жіночого роду – забриніли найпотаємнішими струнами і радо вдихнули свіжу весняну принаду віршованої лірики.
Скільки ж промовистої тиші вражало навколо упродовж цих годин відради й замилування всеохоплюючим поетичним простором! І то зрозуміло, бо вкотре у пісні «Місто моєї юності» ми як ніколи близько відчули автора її слів – нашого любого й дорогого порадника й друга, журналіста, письменника, поета, драматурга, публіциста, новеліста, літописця історії будівництва Дністровських ГЕС і ГАЕС, члена НСЖУ і НСПУ, великого майстра слова Івана Семеновича Нагірняка, чий 68-ий день народження 25 березня, на превеликий жаль, стрінемо без нього… Здавалось, сльози завмирали на очах і в серці його милої подруги по життю – Євгенії Семенівни, котрій найважче давався перегляд пам’ятного слайд-шоу, з якого раз по раз до всіх усміхався наш добрий і мудрий вусань, наш Іван… Тому й по-особливому сприймалися улюблені вірші Івана Семеновича, котрі так майстерно декламувала Лариса Стародуб.
І вже далі ведучі майстерно виплітали тонке мереживо душі, вражаюче легко зігріваючи його щирим теплом наші серця. Вірші легкокрило й невимушено витали серед вишиваного розмаїття рушників, зібраних господинею в мистецькій залі, мимоволі звільняючи недоторканність нашого внутрішнього світу од буденності й друговартісного або і геть непотрібного. Із великими задоволенням привітали усі присутні із творчим дебютом на обласному рівні нашу землячку, поетесу Галину Мельник, котра поділилася своїми ще свіжими враженнями і залюбки почитала народжені нещодавно вірші. Я ж радо переповіла все пережите разом із творчою подругою у Чернівцях, прочитавши і вручивши свою поетичну присвяту в ексклюзивній листівці, виготовленій колегами з ТРК «На своїй хвилі». А ще – з приємністю продовжила цю віршовану естафету. Надзвичайно яскраво доповнила наші поетичні монологи Галина Олександрівна, підготувавши оригінальне віддзеркалення нас самих уривками з наших же поезій.
І вже в унісон із заримованим березневим вечором ділилося з усіма своїми творчими скарбами залюблене у вірші жіноцтво. Антоніна Демчук збентежила, здавалось, кожнісіньку клітиночку материнськими переживаннями і втіхою, Тетяна
Кондратюк надзвичайно вразила щирими й захоплюючими зізнаннями своєї молодості, Галина Щаслива зворушила неймовірною історією лісового красеня-дуба, а Надія Татаринова довірила щемні розповіді про любих діток.
Несподіваним сюрпризом для усіх присутніх став дарунок від зовсім юної гості – першокласниці Даші Присакар, котра прочитала Шевченкове «Тече вода з-під явора». Натомість дівчинка радо прийняла від Галини Мельник дитячу збірочку на згадку.
Білосніжною посмішкою горнулися квіти, подаровані начальником відділу культури Альоною Присакар, а тим часом за вікном щедро ласкавився весняний вечір, своїми лагідними долонями зворушуючи й водночас даруючи втішний спокій душі.
Інна ГОНЧАР

Фото Ліни Лисенко