Спільне фото біля старого хреста повз центральну дорогу у селі Ломачинці Новодністровської ОТГ…, а, насправді, спомин про моторошну мить на відстані 100 років…
Саме 16 січня 1919 року у цьому місці, на тодішньому краю села тогочасною румунською владою було розстріляно молодих чоловіків, котрі століття тому так мріяли про незалежність рідної землі і волю.
З ініціативи головного інженера Дністровської ГАЕС, Почесного жителя рідного села Ломачинці Анатолія Павловича Жука та  підприємця Михайла Кириловича Нажиги (життя чиїх родичів раптово обірвалися тієї невблаганної днини…) за підтримки й активної допомоги педагога-дослідника Івана Михайловича Мотрина та сприяння земляків-родичів розстріляних ломачинчан, було зроблено перші кроки з відновлення і благоустрою місця, де усі роки про зимову трагедію нагадував лише самотній старий хрест.
Поминальна молитва, яку здійснив протоієрей Костянтин, настоятель місцевого храму Святого Архангела Михаїла, схвильовані виступи в. о. старости Наталії Михайлівни Петрик, Анатолія Павловича Жука, Михайла Кириловича Нажиги, Юрія Михайловича Кривого, Івана Михайловича Мотрина, Віри Іванівни Мандрик, директора Новодністровського історичного музею Галини Олександрівни Разгонюк і… пронизливий до кісток вітруган, що дивовижно-раптово вщух саме на мить, коли усіх запросили вшанувати хвилиною мовчання невинноубієнних!.. А ще – меморіальна плита з іменами розстріляних 16 січня у Ломачинцях, неподалік у с. Романківці та закатованих у сусідній Молдові у м. Бєльці, що віднині нагадуватиме нинішнім про ціну, якою заплатили їхні земляки за прагнення жити на своїй землі вільними й незалежними.
І чи ж не символічно, що це поминальне ломачинецьке зібрання на відстані 100 літ відтепер назавжди пов’язане історичним перевеслом непоправних втрат із 16 січня 2015 року, яке на сторінках уже новітньої історії кров’ю полеглих вписано як День пам’яті кіборгів – оборонців Донецького аеропорту.
Попереду – продовження запланованих робіт із благоустрою та відновлення історичної справедливості, та найбільше – нетлінна пам’ять у щирій молитві і повчальні розповіді та виховання юного покоління на реальних подіях і долях українських патріотів.
А поки що – спільне фото односельчан, кого день 16 січня 2019 року об’єднав болючим спомином про близьких, чиї душі 100 років тому услід за смертельним пострілом румунських господарів навіки здійнялися незримими птахами у холодні зимові небеса над рідними Ломачинцями…
Вражена і схвильована – Інна Гончар