Ранній ранок понеділка 3 червня надовго запам'ятається новодністровцям, які вирушали до столиці. О 6.15 на площі перед відділенням зв'язку традиційною українською та молдавською музикою проводжали особливого пасажира – волонтера Корпусу Миру зі Сполучених Штатів Америки, який із 2016-го викладав англійську у Новодністровській гімназії.
За два з половиною роки містер Чак Зедд став не лише улюбленцем гімназистів, а й чималої групи дорослих містян. "English club" – безкоштовний факультатив із вивчення англійської – регулярно відвідували охочі удосконалити свій рівень володіння мовою. А найкраще це робити, звісно, у спілкуванні із живим носієм. Саме відвідувачі клубу вирішили влаштувати волонтеру яскраве прощання із містом, яке настільки сподобалося американцю, що він продовжив свою місію на пів року.
Чак виявився дуже товариським і за час перебування у місті енергетиків здобув чимало друзів. Американець також активно подорожував Україною. Найяскравіші спогади у нього залишилися від Карпат (Яремче, Татарів) та Львова. Багато разів він був у Заліщиках та Чернівцях, а також у Вінниці, Тернополі, Франківську тощо.
На запитання, чим принципово відрізняються українці та американці, волонтер відповів, що у нас більше спільного, ніж відмінного. Але характерною рисою українців є можливість завжди знайти час для спілкування. Будь-де: чи у магазині, чи просто на вулиці, люди охоче зупиняються для розмови, американці зазвичай дуже зайняті і кудись поспішають.
Щодо викладання, то містер Чак зауважив про великий контраст між атмосферою на уроках і перервах. Більш охоче діти спілкуються саме на перервах. Учні дуже відверті, йому подобалося читати їхні письмові роботи. Із веселих спогадів Чак пригадав, як йому учениця 9 класу Лілія запропонувала гребінець, хоча він був абсолютно лисим.
Беззаперечну першість серед улюблених українських страв у містера Зедда займають голубці. У Карпатах Чак скуштував і справжній банош та вивчив гуцульський танець. Найтепліші спогади про сім'ю Понетайкіних, де він проживав на початку свого учителювання в Новодністровську.
Декілька разів сам варив борщ, часто з друзями ходив на пікніки та купатися у Дністрі. На запитання: «Що б узяли із собою з України на згадку, якби не було обмежень?» – відповів, що халву і «горбатого» «Запорожця». Перевезти за океан нашу легендарну автівку Чак не зміг, а от спогад про неї залишив собі на все життя у вигляді татуювання на руці (!).
З України Чак Зедд спочатку полетить в Тайланд – до своєї подруги Саші, яка також є волонтеркою Корпусу Миру і донедавна працювала у Сокирянах, а звідти – вже до Америки.
Чаку дуже сподобався час, який провів в Україні, тому він не відкидає можливості повернутися сюди знову.
Учні містера Зедда дуже вдячні йому за навчання та щире спілкування, будуть підтримувати з ним зв'язок через Facebook.

Репортаж Анастасії Жалюк