Ось так з любов’ю та шаною назвали новодністровці, земляки та шанувальники творчості незабутнього Івана Семеновича Нагірняка, чиє 70-ліття, на превеликий жаль, уже лише на відстані Вічності, родинним колом зустріли у день його народження, 25 березня, відвідавши могилу славного земляка, поклавши квіти біля меморіальної дошки на Будинку народної творчості та дозвілля «Молодіжний», об’єднавшись перевеслом шани на пам’ятному вечорі у міському історичному музеї. Ініціатори й ведучі зустрічі, директор музею Галина Разгонюк та незмінна ведуча чи не усіх творчих і ювілейних вечорів свого наставника Інна Гончар кожним своїм словом налаштували присутніх на сердечну атмосферу вдячності й любові, шани і наслідування життєвого прикладу відданості рідній землі і людям, з якими ввіряв себе слову наш Іван Семенович – член Національних спілок письменників та журналістів України, Почесний житель с. Ломачинці та м. Новодністровськ, володар Почесної відзнаки Національної спілки письменників України, Лауреат літературних премій імені Михайла Чабанівського, Сидора Воробкевича, Дмитра Загула, Фонду пам’яті журналіста Григорія Шабашкевича; дипломант Всеукраїнських літературних конкурсів «Коронація слова» та сучасних радіоп’єс, літописець людських доль та історії Дністровської ГАЕС, автор 20 книг і 1 брошури та ще трьох готових до друку рукописів книг.
Крізь палахкотіння розхвильованої свічі та неприховані сльози упродовж більше 2-х годин звучали спомини любої дружини й подруги та порадниці Євгенії Семенівни Нагірняк, онуків Стефана та Насті Нагірняків, рідних, близьких, друзів і колег – митців-земляків Юхима Гусара та Михайла Брозинського, пісні на слова знаного земляка у виконанні шанувальників його творчості – дуету Антоніни Камбур і Лариси Півторак, Михайла Рожка, хору «Калина», Зої Слободян та поезія й новели у прочитанні Галини Разгонюк, Миколи Данилюка, Івана Фурмана, Валентина Кушніра, Лариси Стародуб, Тараса Серевка, Наталії Квятковської, Світлани Лазаренко, Наталії Глушко, присвяти від місцевих поетес Інни Гончар, Галини Мельник та Олеги Богуцької; щирі спогади від колективу Дністровської ГАЕС, де упродовж 6 років і до останнього пропрацював фахівцем зі зв’язків з громадськістю, – передав Володимир Жук, від представників влади села Ломачинці – Наталії Петрик і Новодністровська – Наталі Кримняк, особливі спомини від дружини доброго друга Михайла Мафтуляка Ольги Василівни, а головне, завдяки збереженим у музеї архівним матеріалам, – відеострічання із дорогим серцю Іваном! Як же то до болю було щемно і радісно — незважаючи на невмолиму навічно розлучну відстань знову побачити й почути нашого дорогого усміхненого вусаня! Тому так тремтів у фінальних акордах цього вечора голос Євгенії Семенівни, котра все ж змогла, попри біль і сльози, мовити вдячне слово усім, хто зігрів її нев’янучу пам’ять про любого й вірного супутника життя, про її незабутнього Ваню… А хвилина мовчання сколихнула такою промовистою тишею, котра вистукувала у серцях свої особливі ритми пам’яті…
Саме під час цього хвилюючого в унісон із печаллю ювілею Інна Гончар запропонувала зібрати авторські присвяти земляків Івану Семеновичу Нагірняку, аби згодом видати збірку такого щирого поетичного мережива як данину любові й гідного пошанування справжнього майстра СЛОВА.

Інна Гончар

Фото Анастасії Жалюк