Головна » Пішла за обрії…, а так хотіла зупинити війну!..

Пішла за обрії…, а так хотіла зупинити війну!..

4 липня 2018 в 10:37 Переглядів: 480

Один день з історії нашого міста – а скільки було вражень серед січневих буднів, справжніх емоцій та спогадів, переживань і, зрештою, гордості, що зовсім поряд живуть, вірять, не втомлюються боротися і перемагати тендітні і мужні, непереборні та відверті жінки! Мій репортаж від 31 січня цього року я тоді назвала «Щоб силою думки, віри і молитви зупинити війну...». Тоді до Новодністровська на центральну алею завітала ВЕЛИКА УКРАЇНСЬКА ХОДА – більше 150 прапорів із різних міст України, прапори бойових підрозділів, прапори з прифронтових міст України, прапори Донецької, Луганської областей, прапори, які приєднали матері в честь загиблих своїх дітей, що пішли захищати Україну. Серед зимового холоду щирими оплесками із неабияким хвилюванням новодністровці зустріли жінку в камуфляжі, котра із перших миттєвостей захопила аудиторію своєю натхненною промовою і вразила відвертою позицією справжнього патріота – організаторку ходи, волонтерку та письменницю Катерину Валевську. Неймовірною силою українського духу тієї днини вона зуміла розворушити в серцях і дорослих, і малих щось нове (не дивина, що сховане глибоко і ненавмисне…) зізнаючись, що хоче «пройти всією Україною, пронести дух патріотизму, вшанувати пам’ять героїв Майданів, героїв російсько-української війни, і від міста до міста, від бригад до батальйонів приєднати прапори, на яких люди пишуть свої думки. Щоб силою думки, віри і молитви зупинити цю чуму, яка прийшла на нашу святу українську землю, бо думка і слово – це найсильніша зброя Всесвіту!»

Того зимового дня, півроку тому, до численної колекції прапорів додався і прапор Новодністровська, який передала волонтерам голова прес-служби Новодністровської міської ради Віта Пашковська, сердечно подякувавши Катерині за любов до рідної землі та справжню звитягу.

Багато хто, натхненний промовистою позицією цієї жінки, особисто тоді дякував і підходив поспілкуватись та запросити до спільного фото – усміхнені, запам’ятали цю світлину і ми, новодністровські журналісти.

А вже нинішнього літа, 27 червня, ВЕЛИКА УКРАЇНСЬКА ХОДА активістки Євромайдану, волонтерки, бійця батальйону «Вікінг» у війні на Донбасі скінчилась… – у чужому будинку в місті Знам'янка Кіровоградської області, на самоті, через онкозахворювання третьої стадії «Катюшика», як значилось на її сторінці у Фейсбук, не стало… Останні свої дні вона мешкала в чужому будинку з дозволу господаря, який оселився в селі. Буквально кілька днів до фатального дня Катерина Валевська написала на своїй сторінці у Фейсбуці пост розпачу: «От що реально робити людині?! Людині, яка віддала все боротьбі. Залишилася без житла. Родичі – вата, сепари. Не маєш пенсійоного віку.

Заробила болячку – рак. Син поїхав на заробітки, щоб тебе лікувати. Ти живеш у чужому будинку. На моральній, матеріальній підтримці друзів по ФБ? Ходити не можу. В аптеку, магазин їде таксист. ТИ ОДНА! ЩО РОБИТИ?!!! Це мене так любить Бог?!!!»

А як же вона вразила тоді серед зими Новодністровськ своїм енергетичним сяєвом і світлом, даруючи віру і вишукуючи ту віру у нас самих!... Додала чисту краплинку нашого міста із його прапором до ХОДИ, посіяла зерна волі і свободи, справжності та натхнення, ... і пішла за ОБРІЇ... Світла пам‘ять неймовірній жінці, Катерині Валевській!..

Інна ГОНЧАР