Головна » Сумом осінньої розлуки

Сумом осінньої розлуки

24 вересня 2020 в 17:39 Переглядів: 209

Сонячна днина 24 вересня таки знайшла у куточку душі свою печаль і почала відлунювати сумом осінньої розлуки й болісним відчуттям втрати чогось особливо привітного, справжнього і близького… 10 років тому місто попрощалося зі своєю Почесною жителькою, надзвичайно доброю, красивою душею і зовні, завжди щирою і по-особливому мудрою, медсестрою-акушеркою із більш як 40-річним стажем, Ларисою Мойсеївною Матвєєвою…

Пишні білі хризантеми уже лягли низьким поклоном від мене біля могильного фото її світлій пам’яті… А пам’ять обняла чудовою атмосферою зустрічі, коли слухала я давно знайому мені жінку, вдивлялася у її надзвичайно добрі очі, перебираючи мимоволі у пам’яті десятки життєвих моментів, які поєднували нас дружньою розмовою. Героїня моєї розповіді тоді слово за словом гортала незримі сторінки десятків і сотень жіночих доль, які завжди тісно перепліталися зі струнами її великого доброго і небайдужого серця і професійним та і Божим даром приймати на цей світ новонароджене життя. Перебираючи різноманітне прядиво свого життєвого рукоділля, Лариса Мойсеївна час від часу поверталася до гірких хвороб сучасності – зубожіння людської душі, все більшого заалкоголювання молоді, відвертої байдужості нинішніх батьків і багато чого іншого, що аж ніяк не піддається медичному втручанню, бо потребує повернення до прадідівської мудрості нашого народу, аби геть не стерся отой генетичний вкраїнський, або й просто – код людяності…
…І ось уже протягом 10 літ шаную пам'ять цієї жінки, котру навіть на відстані Вічності іноді просто хочеться обійняти…, довіривши якусь свою бодай маленьку таїну…, й отримати довгоочікувану пораду. Натомість із цікавістю та щемом водночас перечитую написану колись мною журналістську замальовку про долю жінки, матері, бабусі, Почесного жителя Новодністровська, у чийому імені здіймалися крилами чайки життєві стежки і щедрі роки...
Інна Гончар