Головна » Таїнство її душі

Таїнство її душі

5 січня 2020 в 17:29 Переглядів: 321

Варто лише промовити ім’я цієї жінки, як одразу душу зігріває якийсь особливий затишок і навіть материнське тепло!.. Її характерна ввічливість та прикметна людяність, доброта і, найпомітніше, – неймовірно привітна усмішка додають жіночій природній вроді рідкісної привабливості й краси!
І ось допоки Святвечір нишком присяде на долоні наших душ лише йому притаманними споминами і таїною, зимовий досвіток 6 січня заряснить її долю сімома десятками щедро заквітчаних літ! Зігріє щирими обіймами й вітаннями улюблених синів з родинами, котрі так щасливо збагатилися найкращими у світі онучатами; вразить доторком щемних побажань від рідних і близьких, сусідів та знайомих, і обов’язково – великої фейсбучної родини друзів та однодумців. Так, цей день збере укупочку ювілейне мереживо чудової жінки й матусі, чарівної бабусі й доброї сусідки та порадниці, вправної господині та людини великої і небайдужої душі, педагога, літератора, майстра народної творчості, відмінника освіти України, лауреата премії імені Омеляна Поповича, знаної ломачинчанки, котра назавжди поріднилась з Новодністровськом, – Євгенії Семенівни Нагірняк!
Її очі засвітяться радістю відчуття родинного тепла, незважаючи на спечалену ось уже як понад 5 років вдовину долю, її вразлива душа заграє тремтливими струнами вдячності у намаганнях приховати невимовну тугу і біль за любим Іванком, її серце розкошуватиме у насолоді синівською любов’ю та повагою найрідніших, тамуючи пекучу сльозу за непоправною втратою дорогого чоловіка й найкращого друга… Такий уже цей день – 6 січня…
Мереживо її життя… Таке витончено щедре на рядочки і лінії, кружечки і ромбики, стежечки і промінчики, цяточки і усілякі ланцюжки-рисочки, за якими – її доля. А ще – довершеність СЛОВА, у яке залюблена, відколи себе пам’ятає, а згодом опанувала професійно на філологічному факультеті й удосконалювала на педагогічній ниві, а у 2012 прийшла до читача «Таїнством світлого празника» у співавторстві зі своїм Іваном Семеновичем. І, звичайно ж, – візерунчаста чарівність соломки, яку творила зі своїми вихованцями у Новодністровському будинку дитячої творчості. А ще – невмирущі струни її душевної доброти, що здатна зігріти і зцілити, підтримати й розрадити і людину, і тварину. І, безперечно, – глибинні скарби її пам’яті, що спроможні будь-якої миті відтворити прабатьківську мудрість ломачинецького роду, зворушити історією квітування їхнього з Іванком кохання, зігріти рятівною соломинкою любові і привітати із днем народження чи святом.
Таїнство її душі… Саме вона, Женя – «благородна», «високошляхетна» за перекладом імені з давньогрецької мови – тримала Нагірнякове сімейне гніздечко і продовжує бути БЕРЕГИНЕЮ усіх духовних надбань, з котрими ішли пліч-о-пліч з дорогим серцю супутником по життю, примножували і віддавали з любов’ю дітям, онукам, рідним і близьким та шанувальникам.
Тож хай Різдвяна зоря, осяваючи ваше, дорога Євгеніє Семенвно, ювілейне перевесло літ, квітчає його Божою ласкою і щедрить добром і великою милістю!
Із глибокою шаною та найкращими побажаннями – Інна ГОНЧАР