Головна » Знайомство із учасниками Новодністровської ОТГ: село Ломачинці

Знайомство із учасниками Новодністровської ОТГ: село Ломачинці

4 серпня 2017 в 13:08 Переглядів: 595

Експертна рада II Всеукраїнського конкурсу «Неймовірні села України–2017» обрала 20 півфіналістів. Серед них – учасник Новодністровської ОТГ село Ломачинці. Як уже повідомлялося, найближчі сусіди міста енергетиків отримали 4-те місце серед більш ніж трьохсот конкурсантів населених пунктів.

А 16 липня розпочався другий етап конкурсу — фінал: на сайті AgroPortal.ua до 16 серпня проходитиме онлайн-голосування. Паралельно з ним кожен член Експертної ради виставить оцінки селам-конкурсантам.

Під час підрахунку результатів бали онлайн-голосування та оцінки експертної ради буде зведено до єдиної 50-бальної шкали. Максимальний бал для кожного села-конкурсанта за результатами онлайн-голосування — 50, експертної ради — 50. Підсумковий бал — 100.

Шановні друзі! Підтримайте Ломачинецьку громаду та проголосуйте за село за посиланням аgroportal.ua (потрібно усього лише натиснути на зелену стрілку біля назви села). Допоможемо мальовничому населеному пункту отримати звання та приз – сертифікат на придбання інвентаря. Он-лайн голосування триває до 16 серпня! А 24 серпня на буде оголошено переможців, дату і місце нагородження.

А «Наша газета» відкриває рубрику «Знайомство із учасниками Новодністровської ОТГ», у яких буде розкрито історію та найяскравіші сторінки населених пунктів громади із центром у місті енергетиків.


Знайомтесь – Ломачинці

У 1760 році молдавський воєвода Олександр Гік подарував село Ломачинці Йордакі Крупенському, котрий служив при його дворі (саме цю дату можна назвати початком історії мого села). До речі, палац цієї родини був на території сучасної школи. Про шляхетне життя того часу нагадує кремезний і старий платан позаду шкільного подвір’я. Панство немало повпливало на ландшафт Ломачинець: дорога, що веде до Дністра, з обох боків засаджена липами. Відомо, що так пан Крупенський готувався до приїзду Катерини II в його маєток. Із родом Крупенських був пов`язаний навіть сам О. Пушкін, і це вплинуло на його деякі твори. Рід Крупінських залишив гарний «слід» нашому селу. Можливо, у Ломачинцях було б іще більше ландшафтних чи архітектурних пам`яток, та, коли і до нас увірвалася Перша світова війна, цей знаний рід виїхав до Румунії. До речі, на території храму досі знаходиться капличка і родовий схрон родини Крупенських. Могили тих, що померли, живучи у Ломачинцях, знаходиться на території церкви.

У наш час храм вимальовується над Куютинським яром. Кожен, хто хоча б раз бачив церкву села Ломачинці, то вже ніколи не забуде її вигляду, фактури, дизайну. …У 1993 р. у наше село прийшов служити Богу отець Костянтин. У Ломачинцях раніше була лише невелика дерев’яна церква, в якій іще до 2005-го року охрещували дітей, вінчали наречених, проводили службу щонедільну та до інших релігійних свят. Справжня, щира віра молодого подружжя Равлюків і щоденні звернення до Бога допомогли їм: невдовзі на території церкви починає з’являється фундамент,а згодом «виростають» і стіни величезної церкви. Мешканці села охоче взялися допомагати отцю Костянтину. Клопітка праця і віра відіграли провідну роль: 21 листопада відбулося перше богослужіння у новій церкві…

Аби щось побудувати, окрім віри, потрібно мати і матеріальну підтримку. Василь Михайлович Тарасюк, що є Почесним громадянином села Ломачинці, неодноразово допомагав у будівництві церкви, а саме матеріально. До двохсотріччя Ломачинецької церкви він подарував 200 000 тисяч рублів.

Депутат Державної Думи четвертого-шостого скликань (2003–2007, 2007–2011, 2011–2016), колишній заступник генерального директора ТОВ «ЛУКОЙЛ – Західний Сибір». Народився 10 жовтня 1948 року в селі Ломачинці. У 1974 році закінчив економічне відділення Київського торгово-економічного інституту. У 1991 році заочно закінчив Октябрську філію Уфимського нафтового інституту за спеціальністю «Розробка та експлуатація нафтових і газових родовищ». У 2000 році закінчив Російсько-канадський навчальний центр із перепідготовки кадрів для ПЕК. Доктор економічних наук. Помер в Ізраїлі 10.05.2017.

Сім’я Михайла і Катерини Тарасюків виховала іще одного не менш відомого сина і також Почесного громадянина села – Миколу Михайловича Тарасюка (нар. 1червня 1957 р., с. Ломачининці, пом. 28 липня 2004 р., м. Чернівці). Він є українським військовим, учасником Афганської війни (1979–1989) та майстром спорту з боротьби дзюдо. Люди народжені, щоб допомагати один одному, як рука допомагає руці, нога нозі й верхня щелепа нижній. Також активно залучався до благодійної справи Михайло Михайлович Шундрій, який 21 рік пропрацював головою Ломачинецької сільради. Він охоче брав участь у будівництві церкви і виділяв на це кошти. Мабуть, жоден житель села не може зрівнятися з Михайлом Михайловичем у знаннях про рідну місцевість. Відоме прислів`я каже, що без минулого нема майбутнього. Колишній голова ввесь час старався «пролити світло» на наше минуле. У його творчих здобутках можна знайти роботи про панство Крупенських, легенди про утворення села, дослідження нашої церкви тощо. Небайдуже до свого рідного села й Анатолію Павловичу Жуку. Він народився 8 березня 1958 р. у с. Ломачинці. Є головним інженером філії «Дирекція будівництва Дністровської ГАЕС» ПрАТ «Укргідроенерго». Доля рідної місцевості Анатолію Павловичу є важливою. Він також неодноразово надавав матеріальну допомогу для побудови церкви.

Перша світова війна. УПА. СРСР. Встановлення нових режимів. Західна Україна завжди була тим куточком держави, де на першому місці була віра у Бога. Та нова влада перебазувала світогляд людей. «Бога нет!» – цей лозунг зрозуміти і прийняти віруючій людині було найважче. Та, незважаючи на всі заборони і покарання, кожен старожил Ломачинець може з упевненістю сказати, що у його хаті була Біблія.

Конфлікт між представниками СРСР і Німеччини призвів до страшного людського горя – Другої світової війни. Мої обидва прадідусі були учасниками тієї боротьби. Сьогодні у Ломачинцях живе лише один ветеран – Петро Петрович Боднар.

Я дуже вражалася, коли моя прабабуся розповідала про те, як люди їли бур`яни... Маленькою дівчинкою я навіть не усвідомлювала, про яке жорстоке явище іде річ. У нашу місцевість, а саме в Ломачинці, голод прийшов не в 1932–1933 рр., а в 1946–1947 рр. Серед померлих найбільше було немовлят, що поплатилися життям, через заборони влади. У такий важкий час 8 січня 1947 р. народився і почав прокладати свій життєвий шлях Яків Серафимович Гуков. «Завжди душею у рідному селі», – кажуть про нього. Яків Серафимович закінчив Ломачинецьку середню школу зі срібною медаллю. Далі навчався у Львівському сільськогосподарському інституті (1969), а згодом вступив до аспірантури Українського науково-дослідного інституту механізації та електрифікації сільського господарства. З 2000–2011року працював директором Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства НААН» (ННЦ «ІМЕСТ»). Та, на жаль, щирий патріот і просто гарна людина залишив цей світ. Помер 17 листопада 2012 р. Я. С. Гуков – Почесний громадянин села Ломачинці.

Доктор філософських наук, професор, публіцист, громадсько-політичний діяч – Микола Андрійович Ожеван, Почесний громадянин села Ломачинці, народився у такий же нелегкий час 11 жовтня 1947 р. Іще з дитинства відрізнявся ясним розумом і кмітливістю. Закінчив Ломачинецьку середню школу із золотою медаллю. Він, здійснивши мрію свого дідуся отця Макарія (теж ломачинецький священик), закінчив Чернівецький медичний інститут (1971), ординатуру при кафедрі патологічної анатомії цього ж інституту (1973), аспірантуру без відриву від виробництва (1978) та докторантуру філософського факультету Київського державного університету ім. Тараса Шевченка (1991). Вихідці з нашого села зуміли проявити себе на теренах області. Клопітка праця тогочасної молоді нашого села принесла свої плоди. Усе більше високих посад області займають ломачинчани.

Микола Петрович Попадюк народився 16 липня 1956 р. у с. Ломачинці. Туж же закінчив середню школу. Далі здобув фах слюсаря-монтажника у Чернівецькому технічному училищі. А згодом отримав диплом у Одеському інженерному-будівельному інституті. Іще молодим спеціалістом Микола Петрович зайняв посаду заступника міського голови обласного центру. Почесний громадянин села Ломачинці.

Не менш впливою людиною став Василь Михайлович Бурлака, який народився 5 березня 1959 р. Закінчив Ломачинецьку середню школу. Отримав вищу освіту в Українському інституті інженерів водного господарства. На останній посаді Василь Михайлович працював заступником голови облдержадміністрації. Почесний громадянин села Ломачинці. Анатолій Олександрович Гонца народився 3 серпня 1950 р. Цьому чоловікові доля звеліла давати людям надію. З 1994 р. він є головним лікарем ЧОКОД. Почесний громадянин села Ломачинці. Має вищу категорію з організації охорони здоров`я та радіології. Автор 80 наукових праць, 2 монорафій, понад 20 раціоналізаторських пропозицій. Завдяки ініціативі Анатолія Олександровича було відновлено будівництво поліклінічного відділення ЧОКОД та проведено структурну реорганізацію лікувального закладу. Зумів досягти певних висот у житті іще один Почесний громадянин села Ломачинці – Володимир Петрович Закурений. Народився 29 липня 1956 р. Закінчив Ломачинецьку середню школу, Українську сільськогосподарську академію за фахом «Лісове господарство» (1984), Київський інститут політології і соціального управління (1992). Завдяки Володимиру Петровичу і в Рахові про Ломачинці згадують, адже працював лісником Рахівського лісокомбінату у Закарпатській області.

Гарні краєвиди Дністра, чаруючі ліси, Гостра Скала, розлогий яр, наповнений пахощами трав, спокій, немає міського шуму, гармонія – це все рай для митця. Черпай натхнення досхочу! І, можливо, в Ломачинцях мали б переважати майстри малювання, але ми багаті на художників слова.

Книги Івана Семеновича Нагірняка – це завжди відчуття чогось дуже рідного. Його твори – яскравий калейдоскоп людських доль. Народився Іван Семенович 25 березня 1949 р. Письменник також отримав базову освіту у Ломачинецькій школі. У 1967 році вступив у Київський політехнікум зв’язку. Закінчив Львівський державний університет ім. Івана Франка, факультет журналістики. Його творчий шлях розпочався на сторінках газети «Дністрові зорі». Він був членом Національної спілки журналістів України, членом Національної спілки письменників України і ,звісно, Почесним громадянином села Ломачинці. Його творчі здобутки гріють душу домашнім теплом. Я впевнена, що Іван Семенович написав би іще багато проникливих творів, але, на жаль, покинув цей світ 1 вересня 2014 р.

Не менш відомий митець слова Юхим Семенович Гусар. Його творча нива рясніє гарним врожаєм. Почесний громадянин села Ломачинці. Юхим Семенович вступив до Чернівецького медінституту і армійське життя спробував свого часу, але доля веліла йому стати журналістом, письменником. Він народився 7 січня 1945 р. Закінчив Ломачинецьку школу, а згодом – Львівський державний університет ім. Івана Франка, факультет журналістики. Ю. С. Гусар також є членом Національної спілки журналістів України. Бажаю натхнення Юхиму Семеновичу!

Іще один митець почав свій творчий шлях у Ломачинцях. Світ музики став повітрям у житті Михайла Васильовича Рожка. Іще дошкільням Михайло Васильович мріяв про гармошку. А коли її отримав, то зрозумів, що це – його покликанн. Народився композитор 19 жовтня 1956 р. Закінчив Ломачинецьку середню школу, Сокирянську дитячу музичну школу по класу баяна, музичний факультет Вінницького педагогічного інституту. Український композитор. Педагог. Відмінник освіти України. Член асоціації композиторів-піснярів Національної Всеукраїнської музичної спілки – все це творчі набутки, що супроводжувалися талантом.

Сучасні події України відомі всім. Комусь вони тривожать душу, а комусь байдуже. Війна на Сході України зачепила майже кожну українську оселю. Наша держава має патріотів. І, звісно, наше село також має тих чоловіків, що, залишаючи вдома дітей або навіть тих, що лише з`являться на світ, дружин, матерів, сестер, бабусь. Віктор Бакицький, Руслан Бурлака, Мар`ян Бурлака, Віктор Василашко, Віктор Твердохліб, Віктор Жарюк, Сергій Хоменко, Олександр Нагірняк, Сергій Кривий, Григорій Попадюк та Денис Морозов – усі ці чоловіки є героями. У той час, коли потрібні були зміни і опора, їм вистачило сміливості бути там, звідки можна і не повернутись. Та, завдяки щоденним молитвам рідних, кожен воїн повернувся додому. А деякі продовжують захищати державу.

На сьогодні Ломачинці можуть пишатися не тільки своїми чоловіками, митцями, науковцями, високопосадовцями, а й інфраструктурним розвитком. В адміністративних межах села розташований туристичний комплекс «Услад» та база відпочинку «Вілія». Береги Дністра манять у нашу місцевість все більше туристів. Також чималу роль відіграє ПП «Грінлайн».Окрім робочих місць, це підприємство завжди надає матеріальну допомогу.

Наразі Ломачинці – це єдине буковинське село, що потрапило у топ-20 «Неймовірних сіл України 2017», зайнявши 4-те місце.

Іванка Гайдей

Джерело фото: AgroPortal.ua