Головна » Новодністровське бюро правової допомоги про ☛булінг☚ та як з ним боротись

Новодністровське бюро правової допомоги про ☛булінг☚ та як з ним боротись

10 вересня 2018 в 15:53 Переглядів: 358

Усі ми народжуємося рівними та вільними у своїй гідності та правах. Утім нерідко так буває, що вже під час першого нашого знайомства з соціумом — у дитсадку чи школі — у когось виникає бажання домінувати над іншими, нав’язувати свою волю, проявляти «свою вищість» у брутальний спосіб, принижуючи та ображаючи оточуючих. Такі прояви агресії прийнято називати булінгом. 

У рамках правопросвітницького проекту «Я МАЮ ПРАВО» надаємо коротку інструкцію про те, як боротись із таким ганебним явищем.

Якщо хтось із вас вважає, що шкільні або вуличні розбірки підлітків закінчились у далеких 90-х, тоді остання статистика буде відкриттям, адже кожен другий (!) український школяр стикається з булінгом у школах у тих чи інших проявах. Фізичний, економічний, психологічний, сексуальний, кібербулінг — булінг може мати безліч проявів та відбуватись у різні періоди життя, однак найнебезпечніший – підлітковий, у віці 11–16 років, коли формується особистість. На нього не можна закривати очі, бо скалічені у цьому віці душі — це нещасливі люди у майбутньому, а у найгіршому випадку – потенційні самогубці.

Ця тема набирає все більшого резонансу і потребує вирішення.

Будь-яке явище має свої причини і, говорячи про підліткову агресію, можна виділити такі: домашня обстановка (насилля або байдужість батьків) та безкарність дітей, що вчиняють систематичне насильство (відсутність прикладів ефективного покарання тих, хто вчиняє насильство). А інколи трапляється так, що вчителі самі провокують негативне ставлення до дитини.

Отже, маємо справу з соціальним явищем доволі стійким та різноманітним за своїми проявами. Жертвами найчастіше стають діти з незвичною зовнішністю, діти, які опинились у складних життєвих обставинах, замкнуті та сором’язливі, з низкою самооцінкою або навпаки: талановиті, обдаровані. Булерами найчастіше стають самі жертви насильства, у таких випадках вони можуть виміщати свій біль та образи через знущання та приниження слабших за себе.

Варто розуміти, що без споглядальників такого явища взагалі б не було, саме на оточення спрямовані дії булера. Діти, які дивляться на те, як знущаються з інших, у душі співчувають жертвам, але страх опинитись на місці жертви не дозволяє їм втрутитись у ситуацію.

Поширенню пандемії агресії могли б запобігти дорослі, але за іронією долі ті, хто пройшли «школу 90-х» толерує це, вважаючи, що так гартується характер, а інші думають: «Хай цим займаються ті, кому слід», Мене це не стосується». Дехто просто не знає що робити у такій ситуації.

Соціальний вплив – потужний чинник, який не варто недооцінювати. Прагнення відрізнятись або навпаки наслідувати інших — теж результат цього впливу. І все питання, як завжди, у виборі. У цьому випадку виборі нами, дорослими, власної моделі поведінки. Це можуть бути активні дії або бездіяльність, при чому у випадку з булінгом, утримання від дій (пройти повз, ігнорувати проблему, не розмовляти зі своїми дітьми, їхніми вчителями) завжди буде мати злочинний характер.

Для тих, хто повною мірою усвідомлює свою особисту відповідальність перед суспільством за ті процеси, що відбуваються нині з нашими дітьми пропонуємо декілька порад та рекомендацій, слідування яким може докорінно змінити ситуацію.

Б А Т Ь К И

Батькам, передусім слід утриматися від паніки і поставити «на паузу» негайне бажання діяти. Необхідно відчути емоційний стан сина чи дочки, встановити чи підтримати з ним контакт, знайти відповідні слова, щоб дитина відчула вашу підтримку. Діти мають відчути: ви на їхній стороні, з подібних ситуацій є вихід.

Спираючись на довіру дитини до вас, важливо з’ясувати якомога більше подробиць: чи це поодинокий раптовий випадок, чи переслідування почалося давно, наскільки кривдник впливає на інших учнів, хто його підтримує, чи знає про психологічний чи фізичних тиск класний керівник і дирекція школи, чи готові вони вирішувати проблему?

Якщо виявиться, що насильство є організованим і становить загрозу для здоров’я дитини, її краще на кілька днів залишити вдома, поки ви розберетеся у ситуації. В окремих випадках, особливо коли відбулося побиття, що призвело до серйозних тілесних ушкоджень, слід звернутися до правоохоронних органів.

Яких би форм і наслідків не набуло цькування – необхідним є розмова з класним керівником, директором і батьками. Якщо дитині 11–12 і більше років, з нею варто попередньо порадитися або хоча б попередити про ваші плани. Цінуйте гідність і думку своїх юних особистостей!

Якщо від цькування страждає кілька дітей, батькам варто об’єднатися, для пошуку рішення на рівні школи.

У будь-якому випадку, власних дітей варто навчати спілкуванню, побудові та підтриманню приятельських стосунків з однолітками. Чим більше у вашої дитини буде друзів, тим легше їй буде протистояти тиску або взагалі уникати цього навіть на рівні спроб. Корисною виявиться навичка самозахисту. Це не обов’язково дорівнює заняттю у спортивній секції карате, айкідо чи тейкхвондо. Але якщо дитина ще й виявляє бажання займатися – це значною мірою допоможе їй дати відсіч хоча б першим спробам кривдника довести свою зверхність.

Ш К О Л А

Директор, завучі, класні керівники мають розуміти, що атмосфера, яку вони культивують у ввіреній їм інституції, може бути як живильним середовищем для агресивної поведінки, так і протиотрутою. Багато залежить від того, що вони невербально комунікують. Учні моментально відчувають емоційний посил.

Коли у школі насаджується жорстка дисципліна й існує багато заборон – майже гарантовано, що з’являться шибайголови, які кинуть їй виклик.

На тих, хто виявиться менш сміливим, дивитимуться як на слабших. Адміністрації школи варто починати наводити лад не шляхом покарань, а з розуміння потреб занадто напористих учнів. Важливо звернути на це увагу батьків. Якщо ситуація стає неконтрольованою та починає шкодити іншим, необхідно звернутися по допомогу психологів, медіаторів, інших спеціалістів, які працюють з конфліктами.

Необхідною навичкою для сучасного педагога є володіння навичками ненасильницької комунікації. У навчальний процес варто включати більше елементів групової і проектної роботи. Учням із високими амбіціями — давати неординарні завдання. Хай вони проявлять свою «крутизну» у більш конструктивний спосіб. Звісно, потрібно розвивати навички командної роботи, пояснювати, що навіть люди зі «слабкими» рисами можуть посилити команду, якщо правильно розподілені ролі.

Кожного разу, кажучи про підліткове цькування, потрібно розуміти, що, зазвичай, мова йде не лише про дітей, які від нього страждають (їх можуть швидко перевести до іншої школи). Булінг – системна проблема, точніше системний збій: місце жертви, яка пішла, рано чи пізно, займе нова. Так буде відбуватись доти, доки дорослі не почнуть вживати дієвих заходів проти булінгу. Тому у повсякденному житті показуйте приклад ставлення одне до одного з добротою, повагою та розумінням.

Разом нам вдасться якщо не подолати, то звести до мінімуму це ганебне явище.

НОВОДНІСТРОВСЬКЕ бюро правової допомоги.

Адреса: м. Новодністровськ, м-н «Юність», буд. 1 «Г».

Режим роботи – понеділок-четвер: 800–1700, п’ятниця: 800–1545.

Вихідні дні: субота, неділя.

Контактний телефон: (03741) 3-15-70.

Електронна адреса: novodnistrovske@legalaid.cv.ua

Начальник відділу: Олександр Олександрович ШЕНДЕРЮК.

Головний спеціаліст відділу: Ольга Володимирівна ПЕТРАЩУК.

Єдиний телефонний номер системи БПД – 0 800 213 103  (дзвінки на вказану телефонну лінію зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України є безкоштовними та приймаються цілодобово).