Головна » Фоторепортажі » Кожен чоловік має вміти захищати свій дім та Батьківщину

Кожен чоловік має вміти захищати свій дім та Батьківщину

12 червня 2017 в 10:58 Переглядів: 262

Днями до Новодністровська повернулися заступник Новодністровського міського голови, солдат Микола Андрійович Козак та сержант Едуард Володимирович Коваль, які у травні цього року проходили військові збори резервістів на Яворівському та Деснянському полігонах відповідно. Кореспонденту «Нашої газети» вдалося поспілкуватися із резервістами, аби дізнатися із перших уст, як наразі в українській армії триває удосконалення військових навичок.

– Миколо Андрійовичу, якою була мета призову та перепідготовки?

– Згідно із Указом Президента, оперативний резерв першої черги був призваний для того, щоб усі призовники 1–6 хвиль мобілізації пройшли злагодження, заповнюючи резерви всіх бригад, які створені в Україні. Наразі у багатьох військовослужбовців закінчились контракти, а також після бойових втрат бригади не укомплектовані на 100 %.

Від нашого міста було 12 осіб, але виявили бажання піти тільки двоє – я та Едуард Коваль. Виявилось, що у цьому році ми перші, отже стали прикладом, це важливо та необхідно. Тому ми прибули, як то кажуть, за першим дзвінком.

Районний комісаріат нас направив у Чернівці, де вже були представники усіх районів області. Звідти нас було направлено на Рівненський полігон. На той час там перебувала та проходила злагодження 128-ма закарпатська гірничо-штурмова бригада. Свого часу саме ця бригада тримала Дебальцевський плацдарм, де зазнала дуже великих втрат. Злагодження відбувалося з метою заповнення вільних вакансій бригади.

Коли я приїхав, був зарахований у резерв 15-го батальйону, де отримав призначення у мінометні розрахунки. Там нас повністю забезпечили усім необхідним: новенькою формою, берцами, бушлатами, синтепоновими накидками нового зразка, комплектом білизни та іншим.

Наразі 128 бригада – одна з найбільших, на момент призову приїхало стільки резервістів, що розмістити усіх на одному Рівненському полігоні було просто неможливо. Далі, залежно від спеціалізації, штатний склад бригади направляли у різні навчальні центри – на Старичі, Десну, у Полтаву та ін.

Після двох днів перебування на Рівненському я був направлений на Яворівський полігон (Львівська область), куди ми вирушили військовим ешелоном. Цей полігон – один із найбільших у Європі (його площа складає приблизно 80х80 км) та розподілений для потреб на різних навчальних центрів.

Я потрапив до центру підготовки артилеристів. Там були і гарматники гаубішники, і мінометники, і реактивна артилерія.

– Які побутові умови та харчування, режим і специфіка навчання?

– У навчальних центрах нас прийняли дуже гарно. Оскільки наш батальйон був резервний, ми проживали у казармі (резервісти деяких центрів центри жили у палатках на 25 осіб). Умови були хороші з цілодобовим постачанням холодної та гарячої води. Харчування відбувалося у польовій кухні на дуже гарному рівні – готували їжу цивільні особи.

Щодо режиму – підйом о 6.00, до 6.45 приводили себе до ладу та йшли на сніданок. О 8.00 – загальне шикування, де ведуть перелік та роздають завдання для навчання. У нашій зведеній батареї були мінометники і артилеристи. Десь до 13.00 ми займалися, а о 13.30 – обід; о 15.00 – загальне шикування, де знову перевіряли склад та роздавали завдання на виконання. Тоді поверталися на полігон і відшліфовували свої знання.

У нас було дуже багато нічних стрільб, адже на сході переважно бойові дії ведуться вночі. Тож із 20:00 до 24:00 ми йшли на полігон, де вже були нічні відпрацювання, орієнтири на місцевості та інше.

До нашої групи учасників АТО ставлення було, чесно кажучи, трошки поблажливе. Також разом із нами проходили навчання курсанти Академії Львівських сухопутних військ та контрактники. Наскільки серйозно їх готують! Хлопці проходять фізичну підготовку на спортивних об’єктах, займаються рукопашним боєм, відшліфовують ходьбу, вчаться виконувати команди. Офіцерський склад працює над відновленням дисципліни та військової виправки солдатів.

– Розкажіть про інструкторів та рівень підготовки, яке забезпечення технікою?

– Нас навчали інструктори з Академії Сухопутних військ, які були у зоні АТО, тож мають практичний досвід – знають, як вести бій, тактичну частину. Рівень підготовки був високий – нам розповідали, як правильно діяти, про будову зброї та мін, тактичні і стратегічні дії. Нам одразу сказали: «Немає значення, що там у вас написано у військових квитках – ви маєте бути командирами мінометних розрахунків, навідниками наводчиками, обслуговуванням і навіть водіями, тому що йде війна. Коли щось трапиться, кожен повинен замінити товариша, бути готовим виконувати його завдання». І ми це розуміли, адже ніхто не знає, що може бути завтра. Після двох тижнів навчання у центрі вже можна було їхати і виконувати бойові завдання. Насамкінець ми здавали заліки та екзамени, практично відпрацьовуючи набуті знання, за що виставлялась оцінка та робився запис про отриману спеціальність у військовому квитку.

Нинішнє забезпечення армії на високому рівні – є і ГРАДи, і УРАГАНи, і нова техніка – танки, БМП та БТРи. Також є багато машин для перевезення особового складу, міномети нового зразка, стрілецька зброя. Одним словом, Бригади укомплектовані технікою – тож є чим захищати Батьківщину.

З мінометів спочатку у нас були лише 120-ті, а це – близько 300 кг на 5 осіб. Пізніше вже працювали зі зброєю нового зразка – КБ-48 (82 калібр), вага 48 кг. Ми цей міномет ділили на трьох і так пересувалися місцевістю. Нас учили, як його розмістити так, щоб це було не помітно з безпілотника, як підготувати місцевість, зняти дерен та покласти його назад, щоб не було видно, де розміщена вогнева позиція. Нас готували, щоб ми повністю володіли справою та могли виконати поставлені задачі.

– Які ж особливості контрактної служби та фінансове забезпечення?

– На власні очі я вже побачив, що контрактників дійсно готують добре. Одне із завдань перепідготовки резервістів, на мою думку, – залучення до контрактної служби. І багато хто, дійсно, погоджувався продовжити службу у бригаді на контрактній основі. Якщо людина, яка не була мобілізована під час 1–6 хвилі, підпише контракт , то її направить на 3–4 місяці навчання, де після здачі заліку вона отримає військову спеціальність.

Зарплата солдата по контракту – 7 100 грн., а в навчальному центрі вона складалає 5 900 грн. Командир мінометного розрахунку отримує 8 000 грн., якщо знаходиться «на нулю» (лінії фронту) – ще 6 000 грн., а разом – 14 000 грн. Це, на мій погляд, непогано, але я думаю, що держава має переглянути і збільшити цю суму хоча б до 1000 $.

Нам повідомили, що усі, хто проходив перепідготовку, отримають фінансове забезпечення та виплати протягом року. Інформація була висвітлена на стендах, де було детально розписано про усі виплати. Офіцерам – одна сума, сержантському складу – друга, рядовому – третя. Повністю кошти будуть виплачуватися десь протягом року.

– Едуарде Володимировичу, розкажіть про свої враження від зборів резервістів.

– Призивалися з Новодністровська ми удвох, але у Рівному нас із Миколою Андрійовичем розділили, тож ми потрапили у різні батальйони. Я був розподілений у 4-й окремий мотопіхотний батальйон «Ведмідь», а через день нас (43 чоловіків) направили на полігон «Десна» (під Києвом), де проходив навчання командиром БТРа.

Зустріли нас добре. Розмістили у казармах, де перебували військовослужбовці строкової служби. Казарми ‑ у прекрасному стані, після ремонту, все повністю нове: ліжка, тумбочки, постіль. Форму нам видали ще у Рівному, одразу після прибуття.

Навчання були активними. Кожного з нас призначили на посади вже в самій «Десні». Із другого дня почалися тактичні навчання, різні дії, стрільба. Дуже багато стрільби. Практикувалися і вдень, і вночі, багато їздили на БТРах. Навчання було дуже напруженим.

– На завершення розмови, Миколо Андрійовичу, щоб ви сказали усім, хто на наразі у роздумах: їхати чи ні на збори резервістів?

– На мою думку, кожен чоловік має отримати військову професію. І чим більше військових спеціальностей має солдат, тим краще, тим більше можливостей вижити солдату.

Звісно, хотілося б, щоб нарешті настав мир. Проте потрібно, щоб кожен чоловік міг взяти у руки зброю та встати пліч-о-пліч на захист своєї домівки. Миру нам усім!

За розмову подякувала Ірина Шундрій