28 жовтня. 76 рік поспіль ми вшановували пам’ять загиблих і низькоуклінно дякували солдатам Другої світової війни, котрі попри все і всупереч усьому вигнали нацистських окупантів з України у далекому 1944 році. Офіційний день пам’яті був встановлений Указом Президента Віктора Ющенка № 836/2009 від 20 жовтня 2009 року.
Делегація новодністровців долучилася до всенародного вшанування героїчного подвигу і жертовності українського народу у Другій світовій війні.
«Цього дня згадують усіх українців, які віддали життя, виганяючи нацистських окупантів в лавах Червоної армії або Української повстанської армії, – звернулася до присутніх начальник відділу культури Альона Присакар і продовжила: – Український вимір Другої світової війни — це боротьба на всіх фронтах і полях воєнних дій: не тільки на Східному фронті, а й у лавах руху опору інших країн, арміях союзників, що воювали в Італії і Франції, на Далекому Сході та на Тихоокеанському театрі воєнних дій. Ми маємо пам’ятати усіх».
Історичні сторінки тих буремних подій із шаною перегорнули новодністровці завдяки невеликому екскурсу, котрий зробила директор міського історичного музею Галина Разгонюк і додала: «Із того історично вагомого часу минуло 76 довгих років. Сталося чимало змін у політичному розвитку й житті вже незалежної України. Але незмінною має бути всенародна пам'ять про нашу історію: від покоління фронтовиків – учасників бойових дій на фронтах Другої світової війни й до всіх наступних поколінь жителів України повинна передаватися й зберігатися пам'ять про ціну завойованої свободи й миру».
Особливі нотки хвилювання звучали у голосі учасника бойових дій на сході України, заступника міського голови Миколи Козака, котрий висловив сердечну вдячність усім українським синам і тієї війни, і війни нинішньої та поділився щемним зверненням, аби Божа ласка нарешті зігріла нашу Батьківщину омріяним миром.
Наче душевне відлуння, прозвучали й наступні слова. «Як же хочеться, щоб і в календарі сучасної України теж з’явилася нарешті дата, що засвідчить про очищення од ворожої навали – російської збройної агресії проти України, що триває вже 7-й рік, та довгоочікуваний мир на нашій рідній землі, згорьованій від тисячних втрат на обпаленому сході!» – із помітним хвилюванням зауважила Інна Гончар.
Жовто-червоною палітрою осені лягли букети квітів до Пам’ятного знаку, а історична дата ще довго хвилювалася у розмові учасників невеликого мітингу, адже подіями жовтня-листопада 1944 року та війна таки не скінчилася — українці воювали в Європі до 8 травня 1945 року та в Азії — до 2 вересня 1945 року; а на Батьківщині збройний спротив радянській владі тривав ще понад десятиліття. Вигнання нацистських окупантів супроводжувалося вчиненням масових злочинів, які організував комуністичний сталінський режим і радянські війська з вини його командування. Але досвід боротьби із нацизмом вчить, що війна завжди закінчується у столиці агресора – тож дай, Боже!
Інна Гончар