Головна » І світиться душа

І світиться душа

2 січня 2019 в 12:58 Переглядів: 678

Таке враження, що вона прагне виговоритися з усім навколо і з усіма… І не просто, а щиро висповідатися на поетичній струні, заримувавши у ній мереживом Божого дару й любов, і небайдужість до світу, і біль за втраченим, і вимріяне майбуття, і сміх крізь сльози, і навіть звичайнісінький подих буденності. А ще – не уявляє себе без пісні! Така собі співоча душа багатої на творчу палітру жінки, доброї приятельки і подруги, люблячої бабусі й небайдужої городянки – Олени Кирилівни Богуцької.
«Зі мною, наче розмовляє Небо…», – відверто зізнається вона собі і світу, і бережно збирає слово за словом, легко виплітаючи свої зізнання і переживання, відчуття і навіть… мовчання у поетичну таїну. І продовжує: «Я, виявляється, нічого не забула! Я все згадала і тепер сортую».
Нічого не буває просто так – кожен із нас саме у свій означений час Х повною мірою усвідомлює цю істину: на власному приладі, на своїх же помилках, як і досягненнях. От і в Олени Кирилівни він настав, той особливий період, коли, вона, іноді стомлена від минулого, іноді ним же спустошена, іноді оновлена і окрилена сьогоденням, а то і удосконалена досвідом, зізнається: «Живу неквапом, мабуть, заслужила, і маю час на роздуми й оцінку».
І головне – ця жінка, не приховуючи щедрих літ, відверто йде на просторах Фейсбуку до свого читача, віддаючи йому щодня найтонші порухи своєї душі, не очікуючи й не вимагаючи овацій, а просто – бо по-іншому уже не може.
А насправді вона пише, скільки себе пам’ятає. «У школі і коли здобувала професію, – розмовляючи зі мною мовою Інтернету, розповідала Олена Богуцька, – писала твори у віршах. Брала участь у літературних олімпіадах. Як усі: романтика і лірика юності, перша любов, закоханість..., мрії, розчарування… Усе у мене краще виходило римовано…»
Новий вир бадьорого ентузіазму захопив молоду жінку у 1978 році, коли приїхала за чоловіком на відому будову на Дністрі. Знову романтика, комсомольський азарт, партійна робота, художня самодіяльність, народний театр, літературна студія під головуванням нашого незабутнього Івана Семеновича Нагірняка, де, до речі, була секретарем. «У 80-х почала друкуватися спочатку в газеті „За високі темпи“, – продовжила свій монолог Кирилівна. – Навіть досі пам’ятаю перший вірш, опублікований у газеті, (редактором була Галина Зиновіївна Малахова, саме її й попросила про авторку Ганна Йосипівна Алєксєєва) – злободенні реалії того часу, коли Китай воював із В’єтнамом».
…Життя. Непередбачуване і невблаганне. 1998 непростий рік змусив поїхати в Москву – як виявилось, на довгих 14 років, про які моя колега по перу із гіркотою мовить коротко: «...Як викреслила їх із життя».
Та, на щастя, сьогодні Олену Богуцьку знають і шанують, бо ця активна й енергійна учасниця й ведуча фольклорного гурту «Співочі бабусі» відгукується віршами на життєві негаразди і родинні традиції, красу природи і пам’ятні події, бо
«В цей час, неначе ангели колишуть,
І знову поміж зорями лечу я...
І кожен день живе в новому вірші,
І світиться душа... І релаксує...»
Її поетична скарбниця вже зібрала чимале коло прихильників творчості, котрі, терпляче очікуючи нових віршованих барв, активно оцінюють і коментують поетичні одкровення цієї жінки, водночас надихаючи її на легкокрилий політ СЛОВА. Дай, Боже!
Інна ГОНЧАР

Лист святому Миколаю
Або молитва дитини...
Святий Миколаю, я тебе благаю!
Помолись за волю для рідного краю.
Помолись за рідних, близьких і знайомих,
За дітей молися, котрі пішли з дому!
Помолись за нашу неньку-Україну,
За бійців молися, спокій тим, хто згинув.
Сили і наснаги, витримки і волі
Ти пошли тим хлопцям, хто в окопах, в полі.
Помолися ревно, я тебе так прошу
І мені не треба іграшок і грошей!
Передай для діток, що батьків не мають,
Хай вони на свято радість відчувають.
В мене мама й тато, то я обійдуся...
Святий Миколаю, я теж помолюся:
Миру Україні, добробуту людям!
Хай щасливі діти українські будуть!
Буду я молитися, Господа просити,
Щоб щасливі були діти по всім світі!
17.12.2018

***

Розфарбоване місто моє
Високі тополі, райдужні клени,
Пахучий бузок навесні.
Новодністровськ, моє місто зелене,
Ти з Казки явилось мені.
Люблю я, коли вимальовує літо
Мережки із квітів в садах.
Тоді розумієш, як хочеться жити
І в небо злетіти, мов птах.
А восени ліс яскраво заграє,
Жоржини і айстри цвітуть,
І так благодатно душа завмирає,
Коли листопадом бреду.
А слідом зима, із вселенським спокоєм
З відбіленого полотна
Простелить на землю пухнасті сувої.
І все навкруги засина…
Високі тополі, райдужні клени,
Пахучий бузок навесні,
Новодністровськ, ти в серці у мене,
Тобі я присвячую вірші й пісні.
Квітень-грудень 2018

***

Новодністровський вальс
Де блакить вигинається стрічкою
І на хвилях вода виграє,
Над стрімкою красунею-річкою
Моє місто на схилах встає
Приспів.
Море вогнів над плесом Дністровським,
Хвилі грайливі зоря золотить.
Місто моє зовуть Новодністровськом.
Тут мені жить і любить, і творить.

Ліс зелений розкинувся крилами,
Обійма рідне місто моє.
Тут були ми з тобою щасливими,
І літа нам зозуля кує.
Понад річкою вогники плещуться
І купаються в синій воді.
Посивіли мої всі ровесники,
Та в душі ми завжди молоді.
Хоч життя по-осінньому мружиться,
Білим снігом на скроні ляга.
Та блукають літа наші в юності,
Доки серце бринить і співа.
1.10.2018

***

Живу неквапом, мабуть, заслужила
І маю час на роздуми й оцінку.
Цей рік прожила, наче пролетіла,
Й Нового відкриваю я сторінку.
Старий, здається, роком був звичайним,
Все, як завжди, стабільно, як годиться.
Та видався на рими урожайним –
Ще й досі жну, не можу зупинитися.
Зі мною наче розмовляє Небо,
Лунають голоси, співають фрази.
Я відкриваю світ новий для себе,
Новий етап, період, ступінь, фазу.
Перелітаю подумки минулим,
Даю оцінки і аналізую…
Я, виявляється нічого не забула!
Я все згадала і тепер сортую.
В цей час неначе ангели колишуть,
І знову поміж зорями лечу я...
І кожен день живе в новому вірші,
І світиться душа... І релаксує...
19.11–14.12.2018

***

Ніколи передчасно не хвалися.
Якщо не віриш в Бога, не молися.
Як збудеться, тоді розповідай,
В молитву щирі почуття вкладай.

Ми, зазвичай, відкриті для розмови,
Уваги хочемо, викохуємо слово.
Таланти Ціцерона тішать вуха,
Але талант від Бога – вміти слухать.

Тратять гроші незароблені мажори,
Не цінують, із зневагою говорять.
Перш ніж банкноти в азарті кидати,
Почни працювати і заробляти.

Часто слова з-під пера вилітають,
Просто набір, що вони означають?
Зваж кожне слово, думай і вчися,
Потім пиши і думками ділися.

Маєш проблему? Вперед, не вагайся,
Роби щось, вирішуй, хоча б намагайся!
Не панікуй і дилему не створюй!
Здатися встигнеш, хоч спробуй!

Ми народились, щоб жити й радіти,
Втілити мрії, дерзати, творити.
Смійся, радій, не схиляй голови,
Ти для життя народився, ЖИВИ!
9.12–20.12.2018.
Олена Богуцька